“Ми маємо зробити міста дружніми до героїв”: інтерв’ю з авторами Альбому безбар’єрних рішень (ВІДЕО)

Софія Брем та Вікторія Тітова. Скриншот: kanaldom.tv

Перший в Україні посібник із безбар’єрного проєктування презентували в урбан-бюро Big City Lab. До студії “Ранку Вдома” завітали СЕО Big City Lab Вікторія Тітова та архітекторка, спеціалістка з фізичної доступності в Big City Lab Софія Брем аби пояснити для чого потрібен альбом та як ініціатива допоможе зробити міста України зручними для всіх.

Ведуча — Ірина Хоменко.

— Що таке безбар’єрне проєктування?

Брем: Безбар’єрний простір — це історія не лише осіб з інвалідністю, а й тимчасово маломобільних осіб. Безбар’єрні рішення — це також облаштований простір для людей з посттравматичними розладами — синдромом ПТСР, для осіб з аутизмом. Безбар’єрне проєктування — це не просто норми, це врахування окремих потреб. Це вміння робить простір зручним для всіх.

— Норми будівельні часто змінюються?

Брем: Так, вони змінюються, але за потреби. Тобто, коли в профільному міністерстві є такий запит і є можливість його оновити. Державні будівельні норми — дуже різні, є окремо там про природне освітлення, про планування територій, про вокзали. Нині активно працюють з інклюзією, тобто вносять корективи до будівельних норм якраз щодо доступності. Втім, не треба плутати доступність до приміщення з комфортним перебуванням у самому приміщенні.

— Якщо існують державні будівельні норми, то для чого потрібен Альбом безбар’єрних рішень? Чи не дублює він самих будівельних норм?

Тітова: Державні будівельні норми обов’язкові до виконання. Безумовно, всі архітектори дотримуються їх. Але альбом безбар’єрних рішень — практичний посібник, який рекомендує та на прикладах ілюструє, як міське середовище може бути дружнім до батьків з маленькими дітьми, літніх людей, людей з інвалідністю. Він створений після тривалих консультацій з фахівцями та представниками маломобільних груп населення. Це вже готові рішення, деякі з яких випробувані.

У першому розділі Альбому пояснюється, як адаптувати вже побудовані ґанки для маломобільних груп населення за допомогою пандусів чи сходів, або створити ідеальний ґанок без бар’єрів та рівним входом. Рішення для подвір’їв представлені в об’єднанні зон просторів за їх функціями. До кожного типового сценарію додається зручна добірка державних будівельних норм та національних стандартів, які їх регулюють.

Брем: Наприклад, такі елементи, як кількість входів — це визначає ДБН, а ми визначаємо яким має бути простір. Наша команда в усіх проєктах керується філософією безбар’єрності: так ми створювали концепцію урбан-парку на ВДНГ і проводили ревіталізацію острова Хортиця. Тож в альбомі безбар’єрних рішень, ми зібрали всю свою експертизу і ділимось нею з іншими, щоб вони теж враховували людське різноманіття, проєктуючи нові простори.

— Альбом безбар’єрності ви розробляли ще до 2022 року. Наскільки поради актуальні у воєнний час?

Тітова: Для альбому немає минулого чи майбутнього, для нього є мирне життя. Люди мають право жити й пересуватися, і користуватися будь-яким простором, незалежно від їхніх фізичних можливостей. Через те, що ми живемо у час війни всі стають ще більш вразливими. Через брак світла, через перешкоди: блокпости, протитанкові їжаки й так далі. Ми додали до розділів коментарі, які допомагають зорієнтуватися, як краще облаштовувати простори саме під час війни. Ми додали інформацію, наприклад, про евакуаційні виходи.

Брем: Є така річ, як евакуація на твердих ношах. На це треба відводити певний простір, якого завжди не вистачає в тамбурах, бо вони дуже вузькі, коридори дуже вузькі, і ми прописували який має бути простір, щоб була зручна евакуація з будівель. Або інший варіант — облаштувати прихисток. Маємо поради, як підібрати під нього будівлю, яким чином його можна хоча б мінімально адаптувати для зручності.

— Що робити із будинками, які зводили в Україні задовго до затвердження нових будівельних норм? Як адаптувати до нових реалій наявний житловий фонд?

Тітова: Це насправді найважче питання. Дуже часто там немає очевидних рішень, тому що іноді не вистачає місця на вулиці, щоб розвернути пандус. Адаптувати можна ті приміщення, де є відповідна інфраструктура. Втім, кожен випадок варто розглядати індивідуально, враховуючи той факт, що всі люди різні й всі по різному користуються простором. Якщо є бажання, то можна розв’язувати ці проблеми, крок за кроком.

В альбомі ми наголошуємо на типових елементах, які є в кожній будівлі, з якими можна працювати. І ми не розглядаємо, наприклад, окремо школу або окремо залізничний вокзал. Ми будівлі розбираємо на деталі: вхідна група, сходи на вході, публічна вбиральня, навігація по простору. Далі, маючи кожну окрему деталь, архітектор може там все переробити.

— Чому зараз так важливо зробити наші простори зручними для всіх?

Тітова: Відверто кажучи, до війни відповідати на ці питання було вкрай складно, бо людей з інвалідністю у суспільстві не помічали. Зараз, коли в нас стільки людей на фронті, багато цивільних отримали поранення, адаптація просторів — актуальне питання.

Ми маємо зробити міста дружніми до героїв. Ми повинні впевнитися у тому, що люди, які повернуться з фронту, які поклали своє здоров’я на війні, матимуть можливість жити повноцінним життям тут. Бо найгірше — це коли людина, яка все життя була активна, рішуча, займалася бізнесом, кар’єрою, пішла на війну, повернулася і не може далі робити те, що вона робила до цього. Це дуже жахлива травма.

До війни близько 10% українців мали інвалідність. Зараз ми це можемо помножити на три. Тож нам треба врахувати потреби всіх, подбати про комфорт українців.

Телеканал “Дом”