Люди з обмеженими можливостями, інакше кажучи інваліди, такі ж самі, як і повносправні громадяни нашого суспільства. Вони прагнуть працювати, втілювати свої ідеї, подорожувати, мають життєві амбіції, а також просте загальнолюдське право на повагу, пише “Рівненський інформаційний портал ОGО.ua”.
Саме цю думку намагаються донести до спільноти громадські діячі, і разом з тим люди з вадою зору, рівняни Вікторія Самчук та Петро Поліщук.
Вікторія Самчук та Петро Поліщук є громадськими активістами Рівненського обласного осередку Всеукраїнської молодіжної громадської організації інвалідів з вадами зору “Генерація успішної дії”. У рамках діяльності організації до Міжнародного дня інвалідів видали та поширили методичний посібник “Рекомендації та основні принципи етикету в спілкуванні з людьми з інвалідністю та надання допомоги”. За довгою назвою цього посібнику ховається єдина мета – навчити спільноту правильно, а головне толерантно, спілкуватись із людьми з вадами та надавати їм елементарну допомогу.
– Не можу сказати, що ідея створення такого посібника зародилася в організації “ГУД”, адже ми не розробили, а підготували рекомендації. Ми опрацьовували матеріали з різних джерел, дещо перекладали з англійської та російської, – пояснює Вікторія Самчук. – До Євро-2012 Національною асамблеєю інвалідів України були розроблені рекомендації для волонтерів щодо поводження з інвалідами на футбольних полях, але вони спиралися більше на нозологію (загальне вчення про хворобу – ред.) візочників. Ми ж працювали посилено над розробкою рекомендацій для зорової нозології, але й інші не оминули увагою.
Над безпосереднім створенням рекомендацій Вікторія Самчук працювала із чоловіком Петром. Ролі в роботі поділили відразу: Вікторія займається перекладами, граматичним та стилістичним оформленням, а Петро – комп’ютерним набором та оформленням, адже у нього відсоток зору вищий.
– Чоловікові хотілося уже більше двох років зайнятись створенням подібного матеріалу, а зробити все вдалось доволі швидко. Питання стало в роздрукуванні та поширенні. І тут нам пощастило, – пригадує нюанси роботи Вікторія. – 130 примірників для нас безкоштовно надрукували “Волинські обереги”, і це не реклама, адже ми прийшли поцікавитись, скільки це буде коштувати, а Тетяна Власюк, директор видавництва, прочитала рекомендації і сама наполягла на безкоштовному друці.
Відразу ж Рекомендації презентували в Обласній бібліотеці, працівники якої розмістили матеріал на сайті Української бібліотечної асоціації. Надалі матеріали були рознесені у відділи ОДА, громадські ради та організації.
Важливість створення таких рекомендацій була визнана навіть владою, яка прийняла обласну цільову програму щодо реалізації Конвенції про права інвалідів на період до 2020 року. Вона зобов’язала обласні правління освіти і науки розробити методичні рекомендації щодо етичного спілкування, допомоги і супроводу інваліді. Але “Генерація успішної дії” випередила їх і опрацювала цей аспект швидше.
– Освітянам ми представили наші рекомендації ще в листопаді, далі діло за ними, не можемо передбачити як справа піде далі, але вона поки стоїть, – розповідає пані Вікторія. – Наступним етапом повинно було стати проведення так званих “уроків толерантності”, виховних годин у школі, на яких дітей би ознайомлювали з цими рекомендаціями. Спільно з головою громадської організації “Обличчям до істини” Тетяною Войнович ми вже провели уроки “Толерантне ставлення суспільства до людей з інвалідністю” у Кооперативному коледжі та ЗОШ № 21 у шестикласників. Я там була як інвалід в першу чергу, і як поет, щоб показати, чого я в принципі зі своєю вадою змогла досягти. Одні паралімпійці чого варті! Але крім спортсменів є люди творчі, є ті, хто активно займається громадською діяльністю, тому ми намагались пояснити дітям, чому до нас треба ставитись толерантно.
За словами Вікторії, дорослі соромляться ставити відверті запитання інвалідам, а от діти не мають таких обмежень і тому з відкритою душею сприймають інформацію. Вони запитують про побут інвалідів, як готують їсти, прибирають, як орієнтуються в місті, і як це спочатку бути зрячим, а потім перестати бачити взагалі.
Вікторія Самчук до втрати зору після ускладнень, пов’язаних з цукровим діабетом, працювала бібліотекарем-бібліографом в обласній бібліотеці для юнацтва та у відділі післядипломної освіти бібліотеки НУВГП. У 2005 році почалася активна громадська діяльність Вікторії на благо людей з вадами зору спочатку в Українському товаристві сліпих, потім у громадській організації “Генерація успішної дії”.
У той же час для Вікторії Самчук відкрився ще один горизонт – поетичний. Жінка, яка писала вірші все життя, ніколи не ставилась до цього заняття серйозно.
– Після втрати зору, знаходячись в лікарні, я слухала радіо і почула про поетичний конкурс “Повір у себе”. Було важко психологічно після втрати зору, я була активною, не сиділа на місці, любила новизну і от вирішила і цього разу спробувати щось нове. Це була просто фантастика, я отримала друге місце. Із 2007 року я співпрацюю з Любов’ю Горбуковою в молодіжному поетичному об’єднанні “Поетах”. Саме в цей рік і вийшла моя поетична збірка “Каркаде”.
Свій творчий шлях Вікторія Самчук бачить невід’ємним від громадської роботи, адже саме життєві перипетії є темою та натхненням для поезії. Наразі Вікторія з колективом “Генерації успішної дії” працюють над озвученням всього тролейбусного парку зовнішнім інформатором маршруту, який розробив Петро Поліщук. Також у планах озвучення світлофорів одним конкретним звуком, зокрема 11 світлофорів на центральних вулицях.
– Ми маємо переймати закордонний досвід ставлення до інвалідів. Сьогодні люди хочуть жити повноцінним життям, молодь прагне здобувати освіту, бути в соціумі. Думку про інвалідність треба міняти не серед інвалідів, а серед повносправних людей. Просто потрібно знати ці елементарні, дійсно елементарні правила поведінки з інвалідами, – ділиться сподіваннями пані Вікторія.
Олена Вєтрова
“Рівненська газета” №13 від 28 березня 2013 року
