Як у Дніпрі створили прихисток для людей з інвалідністю?

В Дніпрі відкрили центр довгострокового проживання для переселенців, які можуть тут перебувати впродовж п’яти років. Наразі тут мешкає 28 людей, з них двоє – з першою групою інвалідності та дівчинка з другою групою по онкології.

Маленький чистий дворик, майданчик для дітей, лавочки – саме так виглядає подвір’я Центру довгострокового проживання для вразливих категорій. Тобто, для багатодітних родин, людей з інвалідністю та батьків- одинаків.

28-річна Наталя переїхала в центр 12 днів тому з чотирирічною донькою Уляною, яка має онкозахворювання. У Дніпрі родина Наталі перебуває рік. До війни вони жили у селі Костянтинівка Донецької області, але зараз там постійно чути вибухи.

«У Дніпрі ми спершу жили у центрі, створеному фондом “За дітей”. Але там було чимало правил та умов, які ускладнювали догляд за дитиною: користуватися електроприладами було заборонено, я не могла навіть суп дитині зварити. А в цьому центрі для ВПО мені відразу сподобалося. Тут затишно, тепло, є гарна кухня, санвузли, пральня, я можу користуватись електроприладами, наприклад мультиваркою», – розповідає Наталя.

Засновник Центру довгострокового проживання для переселенців з інвалідністю благодійного фонду «Відновлення України» Ілля Одинцов почав займатися волонтерством одразу після початку повномасштабного вторгнення.

Спочатку Ілля з другом Максимом почали підтримувати гуманітарні штаби, потім зробили свій. Це був перший притулок, розрахований на 40 осіб, потім відкрили прихисток на 300 людей.

«Це все було тимчасове, ми розуміли, що треба знайти місце, куди можна поселити людей на років п’ять. Адже переселенцям просто нікуди було їхати, особливо людям з інвалідністю. Наприклад, у нас живе жінка з донькою, яка має першу групу інвалідності, і вона не може знайти квартиру. Орендодавці не бажають у таких випадках здавати житло».

Тож Ілля з Максимом зрозуміли, що у Дніпрі існує проблема з довгостроковим житлом для ВПО, особливо для людей з інвалідністю. Волонтери знайшли приміщення, придатне для облаштування притулку, і завдяки підтримці Фонду державного майна України взяли будівлю в аренду у його власника — Дніпровського національного університету залізничного транспорту.

«Ми звернулися до МОН, нам надали можливість взяти участь в аукціоні. Ми виграли цю будівлю на відкритій конкурсній засаді. Нам надали її в користування на п’ять років за мінімальну орендну плату», – зазначає Ілля.

Будівля була занедбана. Завдяки підтримці міжнародних донорів та партнерів провели комунікації, облаштували санвузли та кухню, облаштували подвір’я. Зробили частковий ремонт в кімнатах: підклеїли шпалери, відремонтували підлогу та двері.

«Перший поверх облаштовано для людей з інвалідністю – є два пандуси, три виходи – один центральний, два аварійні. Також спеціальні санвузли та душова кабіна для того, щоб було зручно покласти когось на канапу та покупати», – говорить Ілля.

В це вклали чотири мільйони гривень. Гроші отримали від міжнародних партнерів та донорів й приватних бізнесів. Ілля радився з майбутніми мешканцями центру (вони перебували у тимчасовому прихистку, яким опікувався чоловік). Так, наприклад, для Юрія, який має перелом шийних хребтів, та пересувається на візку, дуже важливою була наявність пандуса.

Юра разом зі своєю мамою приїхав з Сєвєродонецького району на початку повномасштабного вторгнення.

«Спочатку ми навіть і не думали виїжджати, аж поки не прилетіло просто до нашого подвір’я… Тоді почали шукати варіанти евакуації. Приїхала машина з гуманітарною допомогою. Водій дізнався, що людина з інвалідністю, ховається у підвалі будинку, та запропонував свою допомогу», – каже Юрій.

Спочатку хлопця з мамою вивезли до Слов’янська, а потім – у Дніпро. Потрапили в шелтер на Суворова (ним опікувався Ілля), а потім переїхали до центру.

Усього в центрі можуть проживати 50 осіб. Нині тут працює дві людини – адміністратори, які стежать за порядком та спілкуються з донорами, які приїжджають з допомогою. Прибирають приміщення і сплачують комунальні послуги мешканці центру. Жителі сплачують за комунальні послуги, а за оренду – благодійна організація Іллі. Окрім житла, мешканці мають можливість пройти медогляд, їм допомагають у перенавчанні та працевлаштуванні.

«Зараз ми підписуємо меморандум про співпрацю з центром зайнятості Дніпропетровської області для того, щоб брати участь у програмах з навчання і працевлаштування. Наприклад, співпрацюємо с ІТ компанією SoftServe. Це програма безкоштовного навчання для дітей ВПО. Наразі такі курси закінчили більше 10 груп дітей з 7 міст України та деокупованих громад Херсонської області», – зазначає Ілля.

Нині благодійний фонд «Відновлення України» аналізує, скільки ВПО проживає в області та які їхні потреби.

«Це пілотний проєкт нашої команди, – каже про центр Ілля. – Зараз у нас є близько 10 будівель для відновлення, які ми отримали завдяки меморандуму з Фондом державного майна України. Розглядаємо можливості долучати й інші фонди та організації, які також займаються прихистками у Дніпропетровській області – щоб спільно відновлювати ці будівлі та надавати людям довгострокове житло».

Дізнатися деталі співпраці з фондом або отримати консультацію щодо довгострокового житла для ВПО, можна тут.

Цей матеріал є частиною спецпроєкту про відновлення України, який був створений командою редакції «КУСТ» у колаборації з редакцією журналу «Хмарочос». Проєкт реалізовано ГО «Інтерньюз-Україна» за підтримки Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.

Єлизавета Ломонос

Хмарочос