У Тернополі вчителі роблять підручники своїми руками

У Тернополі педагоги самотужки взялися робити книжки для слабкозорих. Для такої доброї справи витрачають навіть власні гроші. Бо книги, які надруковано брайлівським шрифтом, геть потерті. Їм понад 30 років. А від нових підручників учням німіють пальці.

Юрію Юркевичу – 30. Він вдруге у житті став школярем. Та сьогодні він пише не ручкою, як у дитинстві, а грифелем: вчиться виколювати букви шрифтом Брайля.

«Ручкою легше, ніж цим. Треба відчувати на ощупь крапочки, ці букви. І так тяжче», – каже Юрій Юркевич, учень спеціалізованої школи.

Свого часу він був відмінником у звичайній школі. Потім вступив до медичної академії. За примхою долі йому не судилося продовжити навчання. Однокурсниця випадково вдарила Юрія в око. Безліч операції, довгі роки реабілітації – і він учень школи для сліпих та слабкозорих. Каже, для життя в темноті йому потрібно не багато.

«Дошка, і грифель, і папір, щоб якіснішим був. Ну все, щоб було якісне, ну і більше, щоб його було», – каже Юрій Юркевич, учень спеціалізованої школи.

Юрієві вчитися читати доведеться за старими книжками. В Тернопільській школі майже половина підручників вийшли з ладу. Деяким книгам понад 30 років. Це тоді, коли термін придатності шрифту Брайля, щонайбільше 5.

«Книг мало. Якщо я по хімії, по біології маю книги. То з біографії – ні одної книги шрифтом Брайля. Абсолютно нічого не має. По історії нових книг не має, застарілі. Є деякі книжки зовсім затерті. Їх просто треба викидати», – розповідає Тетяна Гайтко, вчитель фізики та хімії.

Книги шрифтом Брайля видає лише одне підприємство в Україні. Воно працює для 6 спеціалізованих закладів. Та в Тернополі зізнаються: таких книг, як раніше, уже ніхто не друкує.

«Це підручники з української літератури. Видані у 1988 та у 2010-му роках. На перший погляд нічого особливого – вони одинакові. Лиш от в старій книзі затерті букви, а в новій, кажуть учні, шрифт Брайля дрібний та нерозбірливий», – пояснює журналістка Юлія Струк.

«Якщо почитаєш довше цей текст, німіють пальці. Не відчуваєш. Немає того дотикового сприйняття, відчуття, як от на старих книжках», – каже Василь Горошко, учень Тернопільської спецшколи для сліпих та слабозорих.

Вчителі з ситуації виплутуються, як можуть. На кожен урок почали писати окремі міні-книжки. Книжку на 6 сторінок власноруч зробила викладач фізики та хімії лише для одного учня.

«Я прихожу додому і зразу сідаю за виготовлення. І до другої години, і до першої години ночі. Я пишу лівою і правою по Брайлю. Я дуже швидко пишу. Але для того, щоб мені виготовити такий зошит з 5 сторінок і треба все одно 2-3 години, не менше для одного учня», – розповідає учитель фізики та хімії Тетяна Гайтко.

У багатьох країнах виданнями для незрячих опікується держава. Виходять книги не тільки брайлівським шрифтом, а й видання зі збільшеним кеглем для слабкозорих. Приміром у США на таку справу щороку виділяють гранти. У Росії проводять конкурси на найкращі книги для незрячих. В Тернополі про це тільки мріють.

«Якби чекали, що нам держава дасть ці дошки, дасть ці грифелі, дасть папір – нічого, абсолютно нічого не було б», – каже Ганна Богатирьова, завідуюча Тернопільської спецшколи для сліпих та слабозорих.

«Вiкна.UA» +ВІДЕО