Майже 300 спеціалізованих шкіл-інтернатів для дітей з аутизмом, малечі з синдромом Дауна і ДЦП тощо, можуть закрити в Україні. Так у рамках освітньої реформи чиновники будуть запроваджувати інклюзивну освіту. Лише у Львові живе 2 тисячі дітей з особливими потребами. А з них тільки 2% мають змогу навчатися поруч зі здоровими.
Про це йдеться у сюжеті перших західноукраїнських новин «Огляд дня» (щобудня о 21:00 на телеканалі ZIK).
У львівських школах вчителям з особливою малечею допомагають працювати асистенти і волонтери. При інклюзивному навчанні хворі діти отримують вдосталь уваги від учителів і водночас не обділені спілкуванням зі здоровими однолітками.
У школі «Надія» інклюзивну форму навчання запровадили 10 років тому. Спочатку тут навчалася одна особлива дитина, а зараз таких уже 15. Для того, щоб облаштувати один спецклас, із бюджету міста виділили 100 тисяч гривень.
«На вихователя, асистента вчителя, наразі виділяються такі кошти: 0,5 ставки на одну паралель, також у нас є півтори ставки на супровід. Вчителі, які працюють з дітьми на інклюзивній формі навчання чи потребують супроводу, мають 25% доплати», — розповідає директорка школи «Надія» Ірина Хміль.
Такий спосіб навчання хочуть запровадити в цілій країні. У рамках реформи доведеться закрити 300 спецінтернатів. Тоді діти з особливими потребами здобуватимуть знання у звичайних класах. Та спершу приміщення, де разом зі здоровими навчатимуться особливі діти, потрібно обладнати пандусами, поручнями, спеціальними туалетами і партами, а ще у навчальному закладі мають бути асистент педагога, дефектолог, логопед. І на все це, порахували в апараті Президента, потрібно 20 тисяч гривень на рік на одну дитину.
Це, кажуть чиновники, втричі дешевше, ніж навчання дитини в інтернаті. Однак і ці структури остаточно ліквідувати не вдасться.
«Не всі діти з особливим потребами можуть навчатися у загальноосвітній школі. Все одно залишаться ті, не можуть навчатися у загальноосвітній школі, аби не зашкодити собі чи здоровим дітям», — наголошує психолог Ольга Ферт.
Наприклад, у Канаді 16% дітей з особливими потребами навчаються в спецінтернатах. Канадка Крістіна вже кілька років працює волонтером у таких закладах і школах.
«В українських школах слаборозвинена інфраструктура. У віддалених районах міста немає навіть елементарних поручнів. Звісно, ваші спецінтернати не є в найкращому стані, але треба розуміти, що ці заклади допомагають таким дітям та їхнім батькам»,— розповідає волонтерка Крістіна.
Тому передусім батьки, котрі мають особливих дітей, повинні вирішити — де навчатимуться їхні діти. А держава має забезпечити їм комфортні умови і у звичайній школі, і в спеціалізованому інтернаті.