Чому складно працевлаштувати ветерана з інвалідністю

Чому складно працевлаштувати ветерана з інвалідністю

21 березня відбулася панельна дискусія на тему адаптації українських ветеранів до соціального життя та можливостей для їхнього працевлаштування. Захід розпочався з прем’єри соціального відеоролика «Маніфест сильних» на підтримку важкопоранених українських військових, який розповідає про життєві труднощі головного героя після ампутації, інформує The Page.

Короткий метр: Маніфест сильних (відео):

Організаторами події виступили благодійний фонд Future for Ukraine (FFU), що забезпечує протезування та реабілітацію для українських бійців за кордоном, та Luminance Production, які за кошти благодійників створили відеоролик «Маніфест сильних».

Дискусійна панель пройшла за участі «Укрзалізниці», Work.ua, Prom.ua, Veteran Hub, TMS Hub, Всеукраїнської профспілки захисників України та Київської академії медіа мистецтв (КАМА). Головний акцент було зроблено на обговоренні можливостей та механізмів працевлаштування ветеранів з інвалідністю, зокрема на тому, які проблеми ми маємо наразі, які є рішення та куди звертатися ветеранам по допомогу. Адже переважна кількість людей у війську — з малих містечок, сіл. Там ситуація з працевлаштуванням набагато гірша, ніж у великих містах.

«Ми хочемо почути досвід бізнесів та знайти ту точку, з якої народиться нова допомога в соціальній інтеграції ветеранів з інвалідністю», — зазначила президентка FFU в США, Олена Ніколаєнко.

Олексій Дернов, Олена Ніколаєнко, Дмитро Бондаренко, Сергій Погосян

За даними опитування від Work.ua, яке проводилося серед 2000 компаній, 57% виявили готовність наймати ветеранів на роботу, 48% компаній заявили, що їхні робочі місця мають безбар’єрний доступ для людей з інвалідністю, у 33% — частково облаштовані. Лише 8% компаній мають реабілітаційні психологічні програми для військових. На основі цього можемо стверджувати, що український бізнес готовий розвиватися у напрямку інклюзії та наймати на роботу людей з інвалідністю. Важливо адвокатувати це питання, розробляти моделі взаємодії, а також доносити цю інформацію до самих ветеранів.

Виклики, з якими стикаються ветерани

Військовослужбовець Олексій Дернов, який у цивільному житті працював машиністом потягу «Укрзалізниці», з початком великої війни потрапив на службу до 37 окремої бригади морської піхоти. Олексій розповів, що після ампутації руки більше не може виконувати свої попередні обов’язки.

«Елементарно, навіть просто вистояти цілий робочий день – велике навантаження для мене зараз», — додає Олексій.

Як зазначає Дмитро Бондаренко з Всеукраїнської профспілки захисників України, спортсменів та працівників сфер, який сам є ветераном війни, — життя ділиться на «до» та «після» поранення. Адже є ще довгий період реабілітації, коли треба усвідомити багато моментів. На прикладі власної справи Дмитро розповідає, як все ускладнює паперова бюрократія та відсутність механізмів допомоги самозайнятим ветеранам.

Є різні життєві приклади військових після втрати кінцівок. Головний герой сюжету «Маніфест сильних», військовий Олександр Чайка, до війни займався акробатикою та гімнастикою. Завдяки гарній фізичній підготовці та підтримці близьких він досить швидко прийшов у форму після протезування та, маючи високофункціональний протез, повернувся до своєї професії. Сашко відкрив власну школу гімнастики для дітей, де сам викладає по 6 годин на день, а ще одружився та вперше став батьком. Але навіть досягнувши успіху, важка травма дається взнаки. Окрім фантомного болю та несприйняття власного каліцтва, герой постійно відчуває, ніби опинився поза контекстом соціального життя.

Заняття Олександра Чайки (відео):

Замість того, щоб відчувати подяку держави за захист, військові з інвалідністю часто почуваються морально пригніченими та знеціненими. На цьому етапі багато з них зневірюються та втрачають сенс життя.

Проблеми, на яких варто сфокусуватися, були винесені з дискусійної панелі на обговорення з представниками провідних українських компаній. Основні тези:

• Головне завдання, яке стоїть перед нашим суспільством та українськими компаніями, — повернути ветеранам втрачені через війну професійні можливості.
• Адаптація потрібна не лише ветеранам, але й соціуму, зокрема, компаніям на ринку праці в Україні.
• Людина після травми часто втрачає багато своїх фізичних можливостей. Тому на більшість вакансій, які підходять для здорової людини, ветерани з ампутаціями не можуть подаватися.
• Багато військових у цивільному житті обіймали високі посади, мали певний рівень прибутку та певні зобов’язання, наприклад, з утримання сім’ї. На емоційному рівні складно усвідомлювати, що з інвалідністю вийти на той самий рівень прибутку фактично неможливо. Тому завдання не просто забезпечити роботу ветерану, а й повернути йому втрачені можливості. Тут в пригоді стануть освітні курси для перекваліфікації.
• Для всіх без винятку колишніх військовослужбовців дуже важливо, аби робота не була формальністю, як, наприклад, передбачені законодавством квоти для людей з інвалідністю. Вони хочуть бути справді корисними!
• Більшість людей у війську — це люди з регіонів. Тому вкрай важливо доносити інклюзивну політику до регіональних бізнесів та підприємств.
• Багато українських компаній дуже хочуть повернути своїх мобілізованих працівників. І коли вони матимуть більше позитивного досвіду, зацікавленість зросте ще більше.

Проєкти, які вже допомагають ветеранам

«Укрзалізниця» є одним з найбільших роботодавців в Україні. На сьогодні 10 260 залізничників проходять військову службу. 880 з них вже повернулися до роботи, а 20-30% — це залізничники з інвалідністю. В «Укрзалізниці» діє спеціальний центр адвокації та супроводу поранених залізничників аж до самого їх повернення до роботи. Як зазначає Олександра Адайнік, менеджерка Департаменту соціальної політики АТ «Укрзалізниця», якщо стан здоров’я залізничника не дозволяє — для нього підшукують нову посаду, враховуючи запит пораненого працівника. Також може бути запропоноване додаткове навчання, або ж навіть вводиться нова посада, не порушуючи законодавство. Головне — це бажання працювати у самого ветерана.

У Work.ua з березня 2023 року розпочав роботу волонтерський проєкт «Назустріч», який допомагає ветеранам російсько-української війни з працевлаштуванням.

Як повідомляє Анастасія Розлуцька, керівниця проєкту, на платформі Work.ua на сьогодні є понад 7000 вакансій, де чітко вказано про готовність брати на роботу ветеранів. Тобто у них є певні створені умови, їхня команда навчена комунікувати з людьми, які пройшли бойові дії та зазнали поранення. Переважно це великий бізнес.

У найбільшому українському маркетплейсі Prom.ua теж переконані, що набагато важливіше підготувати компанію та її команду до найму ветерана, ніж самого ветерана.

«Досі є дуже багато упереджень та стигм стосовно людей, які повертаються з фронту», — зазначає керівниця проєкту реінтеграції ветеранів Анна Кивлюк .

Проєкт «Практика» у Veteran Hub працює над питанням інтеграції ветеранів ще з 2018 року. За цей час вони провели понад 27 тисяч консультацій — юридичних, психологічних та з пошуку роботи. Проєкт допомагає компаніям стати дружніми до ветеранів, подолати стигми стосовно працевлаштування людей з інвалідністю та здійснює функцію посередника між ветераном та бізнесами. Анастасія Пігарєва, менеджерка проєкту, розповідає, що зараз від бізнесу є великий запит на тренінги для керівників, менеджерів з персоналу. Хаб отримав звернення від понад 130 компаній, які дуже хочуть створити максимально дружнє середовище для ветеранів з ампутаціями, людей на колісних кріслах.

Сергій Погосян, директор TMS Hub та TMS Rehabilitation, розповів, що за час діяльності їхніх проєктів взагалі змінився вектор роботи. Спочатку планувалося працювати лише з ПТСР (посттравматичний стресовий розлад) у військових, але зараз є запит від підприємств на проведення семінарів саме з цивільними на тему, як спілкуватися з військовими. Інший напрям у TMS Hub — це реабілітація через спорт, зокрема за допомогою бразильського бойового мистецтва джиу-джитсу.

За словами Сергія, ПТСР буває не лише у військових, а й у більшості цивільних українців, які живуть уже понад 2 роки у повномасштабній війні. І роботодавцю, який бере на роботу людину з посттравматичним розладом, треба закладати певні години для її відпочинку впродовж робочого дня.

Дмитро Мухін