Побільшало фобій та мовленнєвих затримок: як війна вплинула на дітей з інвалідністю (ВІДЕО)

Рівне / 5 канал

Побільшало фобій та мовленнєвих затримок, додалася тривожність. Так велика війна вплинула на багатьох дітей, а тим більше – зі складними ментальними діагнозами. Психологи та логопеди помітили це у пацієнтів Рівненського центру розвитку дитини, де роками займаються реабілітацією дітей з інвалідністю. Яка підтримка необхідна таким малюкам під час повномасштабного вторгнення, розповість Наталка Світлова.

Олена – мама 11-річного Романа. Хлопчик – з інвалідністю. Тож, жінка щодня возить сина на різноманітні заняття до логопеда та психолога.

Коли сину було 2,5 роки, мама помітила відхилення у його поведінці. Відразу звернулась до лікарів. Відтоді щоденно робить усе можливе, аби хлопчик заговорив і мінімізувались порушення розвитку. Але велика війна ще більше пригнітила стан дитини.

“Коли почалась війна, всі сиділи вдома – його нічого не цікавило. Таким дітям не можна сидіти вдома, починається відкат. Вони ж не знають, як себе поводити у суспільстві, стають дикі”, – каже пані Олена.

Трирічний Орест – також не розмовляє. Його мама каже: забавляла дитину телефоном, коли були масові вимкнення електроенергії. Тепер про це шкодує.

“З часом він почав привикати, у нього не можна було відібрати телефон. Дійшло до жахливих істерик і не можна нічим заспокоїти, відволікти. Я почала бити на сполох, ходити по лікарях”, – розповідає Інна Прислупська.

У Рівненському центрі розвитку дитини нині пацієнтів із ментальними розладами побільшало – сюди ходять майже 40 дітей. Серед них – діти переселенців. З ними займаються педагоги, логопеди і психологи. Акцентують, після початку повномасштабної війни у дітей почастішали тривожні стани та більше проявляються мовленнєві порушення. Особливо – у малюків, яких евакуювали з прифронтових регіонів.

“Коли чути повітряну тривогу – відчувається їхнє напруження, тривожність. Відчувається, що вони бояться. Збудливість. Я їх заспокоюю. Це діти, які нещодавно потрапили до нас у місто, і відчувається, що є вплив на них”, – зауважує логопед Ольга Мирончук.

Тут фахівці займаються дітьми з різними формами аутизму, затримкою психологічного або мовленнєвого розвитку. Зазначають, крім війни, на дітей чинять вплив зміна місця проживання та оточення.

“Додалось багато дітей, особливо ВПО. Ходять не лише особливі, а й ті, які потребують роботи з фобіями. Це новий виклик. І особливі діти відчувають це емоційно, відчувають зміни настроїв у батьків і з ними важче працювати, коли вони на голках”, – пояснює психолог Марк Владимиров.

У центрі проводять групові та індивідуальні заняття. Майже половина відвідувачів – діти-переселенці, ті, що опинилися в складних життєвих обставинах, та діти військовослужбовців. На заняттях у закладі поєднують у групи різних дітей.

“Це дуже правильний підхід, справжня інклюзія, коли нормотипові діти знають, що є особливі діти, що вони потребують допомогу – і це виховує гарну рису у нормотипових дітей. А діти з особливими потребами тягнуться і повторюють всі дії – це дає хороший результат, вони адаптуються, соціалізуються”, – наголошує засновниця ГО “Світанкова зоря 777” Ольга Симончук.

Також у центрі вчать батьків контролювати власні настрої, реагувати на специфічні потреби дітей, а також пильнувати за їхніми поведінкою та розвитком. Психологи наголошують: зневажання проблеми – це втрата часу, який надолужити неможливо.

Наталія Світлова, Рівне

“5 канал”