Поки батьки роблять дорослі справи: як у Києві працює послуга тимчасового денного перебування для дітей з інвалідністю

Київський міський центр реабілітації дітей з інвалідністю вже 7 років допомагає дітям з інвалідністю адаптуватися до навколишнього світу, обслуговувати себе і навіть здобути професію.

Після повномасштабного вторгнення, коли до столиці стали прибувати вимушені переселенці, у Київському міському центрі реабілітації дітей з інвалідністю запрацювала послуга тимчасового денного перебування у межах проєкту СПІЛЬНО. Соціальні послуги. Завдяки цій ініціативі батьки можуть залишити своїх дітей на кілька годин під наглядом досвідчених спеціалістів.

Як працює центр і, зокрема, як реалізує цю дуже важливу для дітей і батьків послугу, розповідають його співробітники. Своїми враженнями також поділилися мами дівчаток, які відвідують центр.

Доброзичливий дитячий простір

Сама будівля центру реабілітації зовсім не нагадує якийсь нудний офіційний заклад, де на першому місці – папери, а не люди. Біля входу, який обладнаний для людей на кріслах колісних – невеликий дитячий майданчик, у фойє – рецепція та зручний гардероб.

По обличчях дітей, які приходять сюди, або прибувають на кріслах колісних видно, що вони не відбувають якусь нудну повинність, а поспішають на цікаві заняття і на зустріч з друзями.

Атріум – великий простір, кімната з яскравими м’якими кубиками, з яких можна і замки будувати, і гратися. Замість стелі тут великий скляний купол, і складається враження, що діти граються просто неба.

На фото атріум – великий простір кімната з яскравими м’якими кубиками, з яких можна і замки будувати, і гратися

Місця дуже багато. Навіть можна провести справжні перегони на кріслах колісних, із вболівальниками та оплесками. І це вже робили у центрі.

Саме тут діти проводять свій час, поки батьки вирішують свої дорослі справи. Залишити дитину під наглядом фахівців можна на 4 години.

«Батьки можуть за цей час піти оформити документи, сходити у лікарню. А дитину залишити тут. Під час денного перебування фахівці проводять групові заняття з дітьми на розвиток та взаємодію, діти граються та спілкуються. Пріоритет надаємо родинам ВПО (внутрішньо переміщеним особам), оскільки їм більше необхідна підтримка через відсутність друзів та рідних у новому місті», – говорить соціальна працівниця Дарія.

За словами заступниці директора з реабілітації Вікторії Спасібухової, запит на послугу тимчасового перебування дітей з’явився після збільшення кількості ВПО у місті.

На фото заступниця директора з реабілітації Вікторія Спасібухова.

«Родини вимушених переселенців багато всього пережили, це люди, які все втратили. Часто були випадки, коли з окупації чи з зони бойових дій, виїхала одна мама з дитиною. Жінці треба розв’язувати питання із соціальним захистом, шукати роботу, садочок тощо. До того ж мами часто скаржилися на стан здоров’я. А через те, що нема з ким залишити дитину, вони не могли відвідати лікарню. Мами приводили дітей сюди, вони адаптовувалися і проходили надалі реабілітаційний курс», – каже Вікторія Спасібухова.

Мами можуть «видихнути» хоч на кілька годин

Любов разом з чоловіком та донькою Поліною переїхала у Київ із міста Костянтинівка Донецької області. Вдома за дитиною допомагала доглядати бабуся, а тут все доводиться робити самим батькам. Тато працює, щоб була можливість оплатити оренду квартири. А мамі у перші дні після переселення доводилося оформлювати багато документів.

Поліна має статус дитини з інвалідністю з 2016 року. За словами мами, центр реабілітації дівчинка відвідувала і на Донеччині, однак центру такого рівня, як в Києві там не було.

На фото Любов та Поліна – родина ВПО.

«Тут дуже гарно. Працівники – уважні і професійні. Дитині дуже була потрібна соціалізація, і я рада, що ми потрапили сюди. Нам запропонували реабілітацію, денне перебування і різні гуртки, куди Поліна ходить із задоволенням», – каже Люба.

Жінка ділиться, що послуга тимчасового денного перебування дитини їй дуже допомогла. Після всього, що довелося пережити, Любові був потрібний час просто, щоб на декілька годин «видихнути». Поліні заняття також пішли на користь.

Інша мама дитини з інвалідністю Ельза – киянка. Про центр жінка дізналася від друзів. В родині, окрім дівчинки Мілек, яка відвідує центр, є ще одна дитина. Бабусі і дідусі живуть далеко, і виховання дітей повністю лежить на мамі та батьку.

«Мені треба було вести на спортивні заняття другу дитину. У центрі мені розповіли про можливість денного догляду для Мілек. Для мене, яка мами, це ще вільний час, можливість іноді побути сама з собою, емоційно відключитися від дитини. Бо іноді дуже втомлюєшся, буваєш роздратованою і потребуєш перезавантаження», – каже жінка.

На фото Мілек з мамою Ельзою.

Мілек у центрі залишається з задоволенням, у неї тут вже є подружки. Мама каже, що дівчинка приходить сюди, як у гості, а вона залишає її зі спокійним серцем, тому що знає – поряд досвідчені фахівці.

Мама дівчинки дуже задоволена результатами дитини, яка пройшла тут реабілітацію.

«Великий плюс те, що залишати дитину на денний догляд можна до, під час, і після реабілітації. Під час реабілітації Мілек вчили саму себе обслуговувати на побутовому рівні, у неї були заняття з дефектологом, логопедом тощо. Вона приходила додому і розмовляла, про все розповідала. Був такий стрибок у розвитку», – розповідає жінка.

Окрім, дозвілля у дітей – цікаві майстер-класи. Нам вдалося потрапити на один з них, який відбувся 8 березня – у Міжнародний день боротьби за права жінок.

На фото учасниці дівочого клубу з виробами.

Перед початком творчого заняття, викладачка розповіла дівчаткам, що цей день – не про квіти та подарунки, а про права жінок. Діти на заняттях активні, спілкуються, ставлять питання, атмосфера – дружня та спокійна.

Результат треба не в кабінетах центру, а у подальшому житті

Вікторія Спасібухова наголошує, що головне призначення центру – це, звісно, реабілітація, на яку беруть всіх дітей з інвалідністю від 1,5 до 18 років. Триває реабілітація (кілька занять на тиждень) – місяць.

За цей час у центрі мають не тільки провести реабілітаційний курс, а й навчити батьків, як закріпити результат вдома. Адже дітям потрібні навички треба буде застосовувати не в кабінетах реабілітаційного центру, а в житті.

На реабілітацію беруть дітей із встановленою інвалідністю. Навчають як ходити, правильно тримати ложку, як зав’язати шнурки, приготувати собі їжу та іншим потрібним в побуті навичкам.

«Реабілітація – як соціальна, так і фізична. У центрі працює велике коло спеціалістів. Дитина має навчитися бути самостійною, щоб її життя було комфортним, щоб вона не була надалі залежна від батьків», – розповідає Дарія.

На фото Дарія, соціальна працівниця.

Перед курсом реабілітації, родина проходить індивідуальну консультацію. З батьками обговорюють, яких результатів може досягти дитина.

Якщо поведінка дитини є небезпечною для інших дітей чи фахівців, її спершу спрямовують в інший заклад на корекцію, а потім діти повертаються сюди.

Після закінчення реабілітації дітям пропонують долучитися до групових занять.

«У нас є «Дівочий клуб», «Джентльменський клуб», групи когнітивного розвитку, напрямки підготовки до школи, які важливі для дітей, що не відвідували садочки. Для старших діток є предпрофесійний напрямок, наприклад, комп’ютерні курси. Також ми співпрацюємо з київським міським палацом творчості, які працюють з дітьми, що розвивають творчі здібності», – говорить Вікторія Спасібухова.

Щоб отримати послугу тимчасового денного перебування, батькам необхідно зробити наступні кроки:

1. Прийти до Київського міського центру реабілітації дітей з інвалідністю за адресою: вулиця Олени Теліги, 37-г.
2. Поспілкуватися з фахівцем з соціальної роботи (ФСР) та психологом, щоб вони зробили оцінку потреб та визначили чи необхідна дитині ця послуга. Її можуть отримати як діти з інвалідністю, так і внутрішньо переміщені, так і в складних життєвих обставинах.
3. Якщо послуга тимчасового денного перебування передбачена для вашої сім’ї, то необхідно підготувати такий пакет документів:

• • документи, що посвідчують особу батьків;
  • свідоцтво про народження дитини;
  • довідка ВПО;
  • медичний висновок про встановлення інвалідності (якщо є);
  • виписка з карти розвитку, якщо дитина має інвалідність.

Матеріал підготовлений ГС «Українська мережа за права дитини» за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».

Яна Осадча спеціально для «Великого Києва».

Big Kyiv