Усі витрати покриває держава: понад 600 людей пройшли протезування у Вінниці (ФОТО)

Прийом у протезно-ортопедичному підприємстві у Вінниці. Фото: Суспільне Вінниця

Понад 600 людей від початку повномасштабного вторгнення пройшли безкоштовне протезування та реабілітацію у Вінницькому казенному експериментальному протезно-ортопедичному підприємстві. З них понад 200 – військові. Про це Суспільному розповів директор закладу Валентин Салманов.

Колінні суглоби, стопи та металеві основи закуповують за кордоном, зокрема у Німеччині, Сполучених Штатах та Японії. Вартість виготовлення покриває держбюджет.

“Для цивільних та військових протезування в Україні безкоштовне. За це все платить держава. Різниця в тому, що для цивільних протез третьої групи мобільності може вартувати сто сімдесят тисяч гривень, тоді як для військового така ж група коштуватиме втричі дорожче. Військовим держава гарантує протези дуже хорошої якості та групи мобільності, тобто четвертої групи мобільності, де колінні вузли коштують від ста п’ятдесяти тисяч гривень і до мільйона”, — говорить Валентин Салманов.

Виготовляємо усі види протезів нижніх кінцівок. Це протези стопи, гомілки, стегна, парні ампутація гомілки і стегна. Протези верхніх кінцівок тягової дії. Коли ти плечем робиш тягову дію і протез руки закривається-відкривається”.

Фото: Суспільне Вінниця

Протезування та реабілітація пацієнта триває до трьох місяців, адже процедура – багатоетапна.

“Спочатку виробляємо протез тренувальний, його завдання – відновити навички ходьби. Після того виготовляємо основний протез четвертого класу мобільності”, — каже головний лікар підприємства Володимир Данилюк.

Фото: Суспільне Вінниця

При виготовленні враховують індивідуально-особистісні характеристики пацієнта.

“Враховується особливість ампутації – висока, низька, ампутація гомілки, відсутність стегна тощо. Соціальні показники – де людина проживає, чи це сільська місцевість, чи квартира, чи приватний будинок. В кожного пацієнта є свої завдання і він ставить перед нами вимоги. Також вираховується й фізичний стан. Чим фізично активніший пацієнт – тим легше проходить його реабілітація”, — пояснив Данилюк.

Серед тих, хто проходить протезування, військовослужбовець Анатолій Наказнюк із Ладижина. Суспільному розповів, що поранення отримав 21 серпня, неподалік Кліщіївки. Воював у складі 80-ої десантно-штурмової бригади.

“Були на виході з позиції, став на пелюстку і хлопці винесли. Дякую їм. Там мінні поля, товариш годину ніс мене по стежці. Була дев’ята ранку, коли я отримав поранення, а евакуювали мене увечері. Дуже хотів врятувати ногу, щоб не до таза її обрізали. Дванадцять годин був в турнікетах, спускав. Те, що її відріжуть – знав. Але, коли побачив, що не всю, зрадів”, — згадує Анатолій Наказнюк.

Фото: Суспільне Вінниця

Перед протезуванням чоловік два місяці лікувався. Нині технік-протезист Андрій Томчук ліпить для нього “негатив” майбутнього куксоприймача. Каже, що має завдання максимально точно підлаштувати ковпак під культю Анатолія.

“Якщо це не врахувати, протез буде занадто вільним, буде муляти. Він не буде співпадати із формою ноги, це поганий випадок”, — каже Андрій Томчук.

Сьомий рік на протезі мешканка Бершаді Інна Філаткіна. Розповідає, що у 20 років їй діагностували онкологічне захворювання.

“Була міксоїдна саркома м’ягких тканин і кісток. Довелося ампутувати. Боялася, переживала, плакала. Але довелося, жити хотілося більше”, — говорить жінка.

Каже, що протез допомагає їй жити повноцінно. Два роки тому народила донечку.

“Я хотіла дитину, я люблю дітей. Це була мрія, ціль, яка змушує жити і не згадувати, що було колись. Вона розуміє, що в мами немає ніжки, переживає, допомагає. Зранку подає ніжку: “Вдягай і йди”. Вона бачить, що в неї є, а мами немає. Хоч вона маленька, але все розуміє”, — каже Інна Філаткіна.

Фото: Суспільне Вінниця

Раз на пів року куксоприймач змінює. Кожних три роки їй виготовляють новий протез. Усе безкоштовно.

“Так як зараз малеча з’явилася – частіше звертаюсь на ремонт. Більше рухаюсь, більше бігаю”, — говорить жінка.

Юлія Ковалишена