Відкритого Кличком Центру соцреабілітації дітей-інвалідів… не існує
26.01.2017
Поділитися
Київ. У публікації «Центр соцреабілітації дітей-інвалідів: чергова афера Юрія Крикунова» йшлося про те, що відкрита Віталієм Кличком 27 грудня установа на вул. О. Теліги, 37-Г (надалі — Дитячий центр), не працює.
Аж до, ймовірно, 14 січня.
Оскільки ж її долю я обіцяла відслідковувати, то 24 січня поїхала туди разом з головою відокремленого підрозділу в м. Києві Всеукраїнського Комітету Народного Контролю Владиславом Бовсуновським.
Коли наше авто під’їхало до воріт, вони відчинилися. Ми змогли припаркуватись біля головного входу до будівлі Центру. Безлюдна територія та нерозчищений пандус красномовно свідчили про те, що відвідувачів тут небагато і візками чи іншими засобами пересування вони не користуються.
Аби марно не розкладати мій інвалідний візок і не пересаджувати мене до нього з машини, Владислав вирішив зайти до приміщення сам і знайти працівників установи.
«Нікого, крім кількох робочих, немає, рецепція порожня, лише коробки з будматеріалами…», — сказав він, повернувшись до авто і показавши фотографії.
Тоді я запропонувала оглянути будівлю з протилежного боку, аби подивитись, чи є щось у тій її частині, де планувалося розмістити територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів (надалі — центр для пенсіонерів). Нагадаю, що розміщення на вул. Теліги, 37-Г, двох центрів підтвердив мені заступник директора Департаменту будівництва та житлового забезпечення КМДА Юрій Тацій своїм листом від 27 грудня 2016 року (див. раніше названу публікацію). Але вказівники на стіні холу реконструйованого приміщення свідчать про те, що в ньому буде лише один з них — Дитячий.
У кабінетах на третьому поверсі ми побачили світло, картонні коробки і жінку, яка з нашою появою відхилила жалюзі та визирнула у вікно.
«Що ж. Можливо, Дитячий центр скоро таки відкриють…», подумала я зі сподіванням на краще і зітхнула з полегшенням.
Однак наступного дня, шукаючи на сайті Департаменту соціальної політики КМДА (Департамент) інформацію про початок роботи Центру, я не знайшла його серед установ, підвідомчих цьому органу. Не виявилось записів про столичний центр реабілітації дітей-інвалідів і в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (надалі — Реєстр).
Щоправда, згідно з цим самим Реєстром на вул. О. Теліги, 37-Г, знаходиться Центр ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів. Однак, по-перше, така установа серед підвідомчих Департаменту теж не значиться.
По-друге, за повідомленнями прес-служби КМДА і Департаменту наприкінці грудня 2016 року було відкрито саме Центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів, що підтверджує табличка на його будівлі. А в Типовому положенні про центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів, затвердженому Міністерством соціальної політики України, чітко прописано, що ранній соціальній реабілітації підлягають діти з інвалідністю до 7 років, а соціальній реабілітації — особливі діти від 7 до 14 років.
З цього випливає, що зазначений у Реєстрі центр і Дитячий центр — це дві окремі установи. Більше того, виходить, що столичні чиновники «на камеру» відкрили неіснуючу структуру та віддали під неї будівлю, на реконструкцію якої місто витратило понад 70 мільйонів гривень. І негайно закрили її.
Оскільки я не змогла додзвонитися до Департаменту, аби дізнатися про реєстрацію Дитячого центру та право власності на будівлю на вул. О. Теліги, 37-Г, то 25 січня до цього органу було надіслано мій інформаційний запит.
