Глухота – не вирок

Допомогти кіровоградським дітям із вадами слуху повноцінно влитись у соціум, забувши про свій невтішний діагноз, був покликаний візит спеціалістів Інституту спеціальної педагогіки Національної академії педагогічних наук України Володимира Шевченка та Тетяни Богданович і заступника генерального директора Центру слухомовленєвої реабілітації науково-виробничого підприємства «ВАБОС» Володимира Конюшняка.

Зустрівшись з представниками громадських організацій, які опікуються проблемами дітей з обмеженими можливостями, медиками, освітянами, батьками й дітьми, київські науковці розповіли про нові можливості відновлення слуху в дітей, а значить – і мовлення, що дасть дозволить жити їм повноцінним життям, спілкуватись з ровесниками та здобувати повноцінну освіту в звичайних навчальних закладах. Саме такі можливості відкриваються перед дітьми з вадами слуху, якщо вони будуть прооперовані в Інституті отоларингології імені професора О. Коломійченка. Їм вживлять кохлеарні імплантанти – метод добре відомий в усьому світі, який довів свою ефективність.

Як зазначила завідувач міської психолого-медико-педагогічної консультації управління освіти міської ради Олена Дорошенко, вже 11 дітям з Кіровограда після операцій вживлено імплантанти. Тепер потрібно провести роз’яснювальну роботу серед батьків дітей, які чують погано, і навіть з діагнозом «тотальна глухота». Особливо важко доводиться переконувати дорослих в тих сім’ях, де всі її члени глухі. Батьки користуються мовою жестів, а у дитини немає можливості розвивати своє мовлення та адаптуватись до навколишнього середовища. В родинах, де зацікавлені у відновленні слуху дитини й мовленнєвої функції, виявляють значне зацікавлення новітніми досягненнями медицини. Для цього достатньо пройти необхідне обстеження, стати на чергу, як не така й значна, та вживити імплантанти.

Медики намагаються всіляко розвіяти міфи, які існують серед глухих людей, що подібне втручання досить шкідливе для організму, викликає певні застереження у подальшому житті, тривалий процес реабілітації тощо.

– З такими дітьми ми працюємо з 2004 року, – зазначила провідний фахівець з питань мовленнєвої реабілітації Тетяна Богданович. – Перейняли досвіт провідних клінік світу та адаптували його до вітчизняних реалій. Зараз своїм завданням вбачаємо створення в кожному обласному центрі України ресурсного центру з допомоги дітям з вадами слуху. Адже статистика свідчить про те, що 75 відсотків прооперованих дітей мають можливість навчатись у звичайних школах.

Отже, медикам потрібно виявляти глухоту в дітей якомога раніше, що дасть останнім можливість не втратити навички мовлення. Якщо малюку поставлять діагноз ще до трирічного віку, то в неї є всі можливості повноцінно розвиватись. В старшому віці все залежить від родини і бажання батьків наполегливо працювати над всебічним розвитком дитини. Навіть знаючи, що дитина не буде використовувати навички мовлення, треба дати їй можливість чути. Для цього в Інституті отоларингології проводять в тому числі й бюджетні операції зі вживлення кохліарного імплантанта дітям з вродженою та набутою глухотою, адже сім’ї, де виховуються діти-інваліди, – переважно з низьким рівнем достатку. А надалі родина має вирішити – йти їй на додаткові витрати заради того, щоб дитина чула і повноцінно розвивалась, чи ні. І держава повинна допомогти, щоб в родинах людей, які чують, штучно не створювали інвалідів.

“Вечірня газета”