Навчання тривало тиждень під керівництвом досвідченого індійського протезиста Лапкуша Кумара, що співпрацює з Handicap International – Humanity & Inclusion. Це організація, яка постійно підтримує Національний реабілітаційний центр НЕЗЛАМНІ, допомагає з навчанням спеціалістів та залучає своїх фахівців для реабілітації українських пацієнтів.
Тут щодня борються за кожен рух та слово українців, чиє здоров’я забрала війна. Від початку роботи в Unbroken (центр “Незламні”) допомогли понад 11 тисячам поранених українців, серед них і 350 дітям.
У Дніпрі на держпідприємстві військових та цивільних навчають ходити за допомогою протезів. Заняття проходять раз на тиждень: роблять зарядку, вправи на техніку та грають у спортивні ігри. Також інженери підприємства розробили накладки на протези, які друкують на 3D-принтері.
Мінсоцполітики працює над тим, щоб розширити й спростити забезпечення людей з інвалідністю допоміжними засобами реабілітації, зокрема протезами й ортезами.
У Запоріжжі функціонує центр протезування «Сміливий крок», де допомагають як військовим, так і цивільним громадянам, у тому числі дітям.
Коли звертатися?
У Національному реабілітаційному центрі Незламні 29-річний Максим готується до протезування. Він тут уже два місяці.
– Я настільки сильного духом, мотивованого та активного чоловіка ще не зустрічав. Його показники за вісім тижнів чудові, – розповідає…
“Українського ветерана на протезі висадили з літака компанії Wizz Air”. Небайдужі пасажири рейсу Тель-Авів-Варшава виклали відповідне відео в TikTok. І одразу полетіли палиці в сторону популярного угорського лоукосту.
Історія жителя Харківщини тягне на окрему новелу в антивоєнній прозі Ремарка. З 2014 року він намагався мобілізуватися в АТО, але через протез у нозі хлопця не брали в армію. Однак з початком широкомасштабного російського вторгнення, коли важливим був кожен “багнет”, чоловік зранку вступив до лав ЗСУ, а вночі вже був у складі… штурмової роти.
Михайло Єфименко родом з міста Обухів, Київської області. Він професійний військовий, до цього працював на Обухівському картонно-паперовому комбінаті.
Сашку зараз 25, а на війну пішов у 19. У нього нема руки, колінного суглоба, але й нема уже осколків у мозку. Тільки шрами на голові лишилися.
У перші дні великої війни був у Попасній, згодом – в іншій гарячій точці. Під час одного із запеклих боїв ворожий снаряд…