Тисячі військових і цивільних в Україні мають ампутації, порушення зору й слуху, травми нервової системи та опорно-рухового апарату. Повернення до роботи для них часто ускладнене фізичними, організаційними та бюрократичними бар’єрами. Законопроєкт №14389 передбачає зміни до механізму розумного пристосування на робочому місці для осіб з інвалідністю, повідомляє «Судово-юридична газета».
Він встановлює вимоги щодо створення умов, які дають можливість виконувати професійні обов’язки на рівних з іншими працівниками.
Авторка ініціативи, голова Комітету Верховної Ради з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Галина Третьякова заявила, що законопроєкт є продовженням змін у сфері працевлаштування осіб з інвалідністю та спрямований на виконання міжнародних зобов’язань України.
«Ратифікувавши Конвенцію про права осіб з інвалідністю, Україна взяла на себе чіткі зобов’язання, зокрема щодо реалізації статті 27 — права на працю та зайнятість. Ми вже зробили важливий крок, поширивши 4-відсоткову квоту на працевлаштування осіб з інвалідністю і на державний сектор, і на органи місцевого самоврядування. Це було закріплено законопроєктом №5344-д, який набув чинності на початку 2026 року. Тепер наше завдання — забезпечити не лише формальне виконання квоти, а реальні умови для роботи», – заявила Третьякова.
Законопроєкт зобов’язує роботодавця впроваджувати розумне пристосування на всіх етапах трудових відносин — від прийняття на роботу до навчання, перепідготовки та кар’єрного зростання.
«Підставою для розумного пристосування є заява особи з інвалідністю та її індивідуальна програма реабілітації або відповідні висновки фахівців. При цьому саме людина має пріоритетне право визначати, які саме заходи їй необхідні. Це принципово важливо — не роботодавець «знає краще», а сама людина формулює свої потреби», – підкреслила Галина Третьякова.
Роботодавець може відмовити у впровадженні заходів розумного пристосування лише у разі, якщо вони створюють непропорційний або невиправданий тягар. Законопроєкт визначає критерії оцінки з урахуванням фінансових, матеріальних і організаційних ресурсів підприємства, можливості отримання компенсації чи дотації та користі для працівника.
Фінансування передбачене за рахунок коштів роботодавця, місцевих бюджетів, Державного фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та програм зайнятості. Право на компенсацію або дотацію також матимуть особи з інвалідністю, які є ФОП або здійснюють незалежну професійну діяльність.