Нині багато людей скаржаться на своє життя. Здебільшого ті, хто не хоче докласти бодай найменших зусиль, щоб його змінити. Саме цій категорії населення, думаю, не зайве було б узяти приклад із Лариси Шиманської (на знімку), яка мешкає у Нововолинську Волинської області. Цю жінку я бачила лише раз, коли вона проводила тренінги у нашому райцентрі, але її образ настільки мене вразив, що залишився у пам’яті назавжди.
Лариса Євгеніївна — справді унікальна, сильна духом жінка, яка через ламкість кісток змушена пересуватися на дитячому велосипедику. І досі дивуюсь її інтелекту, наполегливості в досягненні мети і прагненню до самореалізації. Довго не наважувалась запитати про вади здоров’я, бо зазвичай це психологічно важко для будь-якої людини. Але Лариса Шиманська мої сумніви щодо цього розвіяла одразу:
— Чомусь батьки вважають, що головне дитину з вадами здоров’я нагодувати, вдягнути й пролікувати, — каже Лариса Євгеніївна. — Насправді таким дітям найбільше потрібна психологічна підготовка, щоб вони почувалися повноцінними в суспільстві. Хоча, звичайно, і без першого не обійтись. Батьки чомусь забувають, що вони не вічні, а їхній дитині потрібно буде далі якось жити.
У Лариси Шиманської ніколи не було проблем у спілкуванні з однолітками. І в цьому велика заслуга батьків, педагогів за фахом. Коли Лариса ходила в школу, то завжди дружила із сильними духом і фізично здоровими дітьми. Саме в шкільні роки зав’язалась у неї дружба з двома дівчатками, які назавжди залишилися справжніми подругами. Одна з них мешкає в Нововолинську, друга — у Харкові. З’явилися й нові друзі, які завжди готові і прийти на поміч, і розділити радість.
Лариса Євгеніївна вважає себе успішною людиною. Вона здобула дві освіти, працювала в Суспільній службі України з жінками-інвалідами та батьками дітей-інвалідів, проводила тренінги (в тому числі й із бізнесу), побувала в багатьох країнах (в Австрії, Німеччині, Монако, Чехії…). Користується Інтернетом, звідки черпає багато інформації, що радить робити й іншим, бо це, за її словами, окрім самореалізації, ще й додаткові доходи.
— Багато проектів можна реалізувати через Інтернет, одержуючи кошти з відповідних фондів, і не лише українських. Я вже майже десять років працюю у третьому секторі. За цей час брала участь у чотирьох проектах, — розказала моя співрозмовниця. — Не уявляю, як людина може прожити на одну пенсію…
Звичайно, не все так просто було у житті Лариси. Після школи, яку вона закінчила із золотою медаллю, вступила до луцького філіалу Рівненського торгово-кооперативного технікуму, де вивчилася на бухгалтера (зазвичай саме такі спеціальності пропонують людям із вадами здоров’я). Потім працювала в Нововолинському електромеханічному технікумі, доки там виплачували зарплату. Цей період у житті нашої держави ми всі добре пам’ятаємо. А потрібно було за щось жити. Тому торгувала на базарі речами, за якими їздила у Хмельницький, Чернівці, Польщу, Одесу…
Якось добрі знайомі запропонували їй побувати на тренінгу із захисту прав та інтересів інвалідів. Захопилася й відчула, ніби відкрилося друге дихання. Закінчила Київську тренерську школу й почала проводити семінари. Багато читала.
Завжди користувалася громадським транспортом. Коли піднімалася на сходинки автобуса (а їй ой як непросто це давалося!), пригадувала інші країни, де держава піклується про інвалідів, і вони мають значні вигоди. Попри все це не падала духом, жила повноцінно, ще й допомагала іншим.
— Проекти вже в минулому, нині я займаюсь спікерською роботою і коучінгом, — уточнює пані Лариса. — Я проводжу психологічні консультації для людей по Інтернету через скайп і виступаю в різних бізнес- і мережевих компаніях із мотиваційними промовами і тренінгами. І якщо допоможу хоча б одній людині, я буду щаслива!
У пані Шиманської справді є чого повчитись: її одержимості, інтелекту. Вона весь час у русі, у спілкуванні з людьми. Хоча чесно зізнається, що нерідко віддає забагато своєї енергії, особливо коли доводиться розмовляти із замкнутими людьми. Та відновити сили їй допомагають люди, які несуть добрі емоції. Черпає наснагу і від українських краєвидів.
Лариса Шиманська вважає, що людей не варто ділити на фізично здорових і з вадами, адже кожен може себе реалізувати — треба тільки захотіти.
Гоща
Рівненської області
Надія Адамчук
Фото автора
