“Бажав не відрізнятися”: боєць ЗСУ втратив ногу, але за кілька років повернувся на фронт з сином і братом

Дмитро Гержан з сином. Фото: з відкритих джерел

Колишній доброволець Правого сектору і розвідник ЗСУ Дмитро Гержан втратив ногу під час спецоперації з вивезення бойовика Цемаха. Але з початком відкритого російського вторгнення повернувся на війну. Цього разу — з сином та рідним братом.

Дмитро Гержан на позивний “Тритон” став на захист України майже з самого початку російського вторгнення. У жовтні 2014-го в складі “Правого сектору” він потрапив у Піски, що під Донецьком. У добровольчому підрозділі Дмитро пройшов багато гарячих точок війни.

“Спочатку були в штурмовиках, потім потрапили в артилерію до легендарного командира з великої літери “Ель Гатто” (Михайло Іванов). В 2016 році з бійців Добровольчого українського корпусу сформувався підрозділ “ПС Санта”, формувався на Авдіївці. Якраз на той час планувалась операція по поверненню наших територій, заходили на Авдіївську промзону, виконували різні завдання біля Авдіївки”, — розповідає Дмитро.

Влітку 2018 року він підписав контракт зі Збройними силами України й пішов служити у 74-ий окремий розвідувальний батальйон.

Дмитро Гержан з побратимом. Фото з Facebook-сторінки Романа Кашпура

Влітку 2019-го Дмитро Гержан брав участь в одній з найуспішніших операцій українських спецслужб. Йдеться про затримання та вивезення з непідконтрольної території проросійського бойовика Володимира Цемаха. Тоді українським бійцям вдалося вивезти з глибокого тилу майже за 100 км від лінії зіткнення свідка і підозрюваного у справі про катастрофу Boeing MH17. Саме під час вивезення Цемаха з непідконтрольної території “Тритон” та його побратими підірвалися на мінах.

“Ми повинні були йти по відкритій місцевості, але Саня “Кол” (Олександр Колодяжний, — ред.) змінив маршрут, пішли, точніше повзли “зеленкою” (хащами, — ред.). Саня прийняв таке рішення, щоб група не потрапила під кулі ворожого снайпера, тим самим врятувавши життя своїх бійців. Сховавшись в “зеленці”, безшумно пройшли без втрат аж до місця, де повинні були забрати Цемаха, але попереду чекала ще більша небезпека — перейти яр з водою, де могло бути мінне поле. Саня майже все зробив, але, на жаль, там настільки щільно заміновано, що унеможливило до кінця пройти ту ділянку безпечно”, — згадує Дмитро Гержан.

Сам Олександр Колодяжний тоді загинув, а Дмитру відірвало ногу. Далі — шпиталь, лікування, реабілітація, протезування.

Дмитро Гержан (в центрі) з побратимами у військовому шпиталі

Однак щойно “Тритон” впевнено став на протез, почав займатися спортом. І вже у 2020 році брав участь в Іграх Героїв у Харкові, де посів четверте місце з пауерліфтингу. У червні 2021 брав участь в Іграх Нескорених у Черкасах. Там Дмитро бігав, виступав у пауерліфтингу та веслуванні на тренажері. В бігу на 100 і 400 метрів він завоював “срібло”.

“Бажання не відрізнятися, не почуватися інвалідом, тренуватися, чогось навчатися знову штовхало до участі в змаганнях”, — каже Дмитро.

Дмитро Гержан під час виступу в Іграх Нескорених у Черкасах. Фото: Invictus Games: Team Ukraine

Попри таку фізичну активність після поранення Дмитро не зміг продовжувати службу в лавах ЗСУ. Його звільнили за станом здоров’я і відправили на пенсію по інвалідності. Та з початком повномасштабного вторгнення Росії всидіти на пенсії “Тритон” не міг, і в березні повернувся до Збройних сил.

Чоловік розповідає: повномасштабна війна геть не схожа на досвід АТО/ООС.

“Повномасштабне вторгнення повністю відрізняється від бойових дій на сході: це і застосування авіації, і різних ракет, постійна мобільність фронту, [більша] кількість важкого озброєння, чисельність ворожих військ, потужність ворога і в озброєнні, і в боєприпасах. Це війна артилерії та авіації”, — пояснює “Тритон”.

Дмитро Гержан з побратимами після звільнення Київщини

Цього разу на фронт він поїхав зі своїм сином Микитою та рідним братом Сергієм. Разом вони вже пройшли бої на Київщині та Харківщині. Нині, говорить Дмитро, відчуває набагато більшу відповідальність.

“Вони приняли рішення, а я погодився, оскільки не мав іншого виходу. Я тільки можу прийняти рішення постійно бути поруч з ними, на мені відповідальність повернути їх додому живими, але я їм того не кажу”, — посміхається Дмитро.

Дмитро Гержан з сином Микитою і братом Сергієм

Ця публікація створена за підтримки Європейського Фонду за Демократію (EED). Зміст публікації не обов’язково відображає думку EED і є предметом виключної відповідальності авторів

Вільне Радіо