“Доводжу, що життя після протезування триває”. Після поранення на фронті та ампутації військовий став протезистом

Ельоор Абдулоєв пішов добровольцем на фронт, втратив ногу після поранення та тепер працює протезистом. Чоловік з Сєвєродонецька. Воював на Донецькому та Луганському напрямках. У грудні 2022 року підірвався на міні, потім переніс численні операції та місяці лікування. А в травні 2024-го йому запропонували стати техніком-протезистом в центрі “Без обмежень”, де він й сам протезувався.

Суспільному розповів: допомагає військовим, які приходять, також й порадами. Та власним прикладом доводить, що життя після протезування триває.

Протезистом Ельоор працює чотири місяці. На початку повномасштабної війни звільнився з роботи та пішов добровольцем. Захищав рідний Сєвєродонецьк, а також інші населені пункти на Луганському та Донецькому напрямках. Однак третього грудня 2022 року отримав поранення.

“Закінчив я під Кремінною, селище Червона Діброва. Десь за два кілометри від нього наступив на протипіхотних міну. Відірвало стопу, розрив тканин, відділилося все від кісток до коліна майже”, — розповідає чоловік.

Лікарня в Краматорську, три операції в медзакладі на Дніпропетровщині, стільки ж у Львові та подальша реабілітація — такий шлях пройшов Ельоор після поранення. Тоді шукав собі протезний центр та натрапив на буклет “Без обмежень”. У лютому 2023 року звернувся до цього центру в Дніпрі. А в травні, роком пізніше, йому запропонували стати протезистом.

“Я сам на протезі і я більше можу зрозуміти таких людей. Тобто швидше налаштуватися, зрозуміти, де в них болить і через що в них болить. Я вже проходив такі моменти, що тут натирає і чому натирає. Я вже можу зрозуміти, що підігріти чи підклеїти щось”, — розповів чоловік.

Ельоор виготовляє протез. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний

Ельоор виготовив вже чотири протези. Робить це ще під наглядом досвідчених колег. Каже: навчатися було не складно, адже дуже хотів опанувати таку справу. Військовим, які приходять в центр, допомагає й порадами, розповідає про можливості для людей з протезами та запрошує на спортивні заходи.

“З сумним обличчям сидить хлопець. Однієї ноги, виходить, в нього немає, а в іншій в нього стоять штифти. Я йому сказав, що нічого не втрачено. Тобі зроблять протез, почнеш ходити, знайдеш собі якесь призначення. Далі приїжджав на своїх двох вже з посмішкою”, — згадує Ельоор.

Ельоор виготовляє протез. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний

Окрім роботи в центрі, Ельоор став амбасадором проєкту для ветеранів “Титани”, бере участь в спортивних змаганнях та здобуває там призові місця. Так доводить — життя після протезування триває. Розповідає і про свої плани.

“Підтримувати хлопців, допомагати. Не лише військовим, а й цивільним, які втратили ту чи іншу частину тіла. Усім хочеться допомогти”, — каже чоловік.

Поки що в центрі Ельоор вивчає протезування після ампутації нижньої кінцівки. Також не збирається залишати спорт — невдовзі братиме участь в Міжнародних змаганнях у Греції.

Ольга Вагнер, Вікторія Пінчук