На рахунку підрозділу Володимира Сірка – тисячі гектарів розмінованих територій. Очищати український схід від вибухонебезпечних предметів, чоловік разом із колегами їздив ще із 2015. А після початку повномасштабного вторгнення перша ротація була на Київщину.
“Дуже багато траплялося касетних бойових елементів, які є досить небезпечними і для населення, і для військових. Бо ти не знаєш, куди він прилетить, куди він впаде. От наша робота заключалася в тому, що дещо збирали і на сортування відвозили. А дещо ми безпосередньо знищували на місці”, – каже сапер.
Далі був Харківський напрямок, а потім і Херсонський. Разом із колегами допомагали розміновувати деокуповані території.
“Росіяни мирне населення закидають касетними бойовими елементами. Вони не зважають ні на що, абсолютно. Ти йдеш по полі і збираєш вибухівку, як в лісі гриби”, – зазначає Володимир.
Саме на Херсонщині під час крайньої своєї ротації у грудні 2023 року Володимир отримав поранення. Від смерті, каже, врятував захист і оперативна робота колег-медиків, утім травми були серйозними.
“То був касетний бойовий елемент. Там давно повинна була спрацювати самоліквідація, тобто він мав себе знищити. З якоїсь причини цього не сталося, тому як тільки я нахилився до нього, він спрацював. Я втратив кінцівку та було багато поранень обличчя й опіків”, – пригадує сапер.
Дев’ять місяців лікування та реабілітації позаду, наразі Володимир уже із протезом повернувся до служби. Тепер проводить навчання мінної безпеки для населення та дітей. Власне бажання повернутися до служби, каже Володимир, гріло та підтримувало у найважчі періоди після поранення, адже праця піротехніків та саперів і їхній досвід нині на вагу золота.
“Мене стимулювала найбільше підтримка всіх. Повернувшись до служби, ніби нове дихання відкрилося. Колектив, я вам скажу, лікує, а роботи нам стане на не на один десяток років”, – завершує Володимир.
