Індіанська їжа для українців. Як ветеран після важкого поранення та реабілітації розпочав бізнес (ВІДЕО)

Подружжя Сергія та Дарини Жуковських
Фото: Архів подружжя Сергія та Дарини Жуковських

Історія захисника, який після життя в окупації, служби у війську, втрати верхніх кінцівок та протезування, разом із дружиною запустив власний бізнес. Як їм це вдалося?

Подружжя Сергія та Дарини Жуковських переїхало у Львів з окупованого Токмака Запорізької області. Сергій у військкомат прийшов одразу по приїзді, потрапив у 80-ту окрему десантно-штурмову бригаду. Воював на Харківському напрямку. Під час служби зазнав травм, що призвело до втрати обох рук. Далі було лікування, протезування та реабілітація у центрі Superhumans, інформує Еспресо.TV.

Ще до війни у Токмаку Сергій успішно вів бізнес, пов’язаний з мототехнікою. Тому коли під час реабілітації дізнався про програму для підприємців, вирішив приєднатися. На лекції приходили усією сім’єю. Так у старшого сина (а в подружжя двоє синів) виникла ідея виготовляти сушені м’ясні снеки. Відразу й назвали – “Сушена радість”.

Таке м’ясо ще називають джеркі (jerky англійською, що у свою чергу походить від слова charqui мови індіанського народу кечуа). Це традиційна їжа для американських індіанців. Сушене або в’ялене м’ясо довше зберігається.

Під час навчання Сергій презентував лекторам-підприємцям свою ідею створення сімейного бізнесу. Разом з ними й вдосконалив бізнес-план.

Сергій запропонував сімейний бізнес не випадково. Як пояснює керівник освітніх програм Superhumans Олександр Славський, в основі підприємницьких програм реабілітаційного центру лежить ідея зближення ветеранів зі своєю родиною: “Ми запрошуємо на бізнес-навчання та воркшопи цілі сім’ї”.

Під час таких програм більш досвідчені бізнесмени діляться досвідом із новачками у бізнесі. Ветеранів-стартаперів підтримують весь час: від ідеї до реалізації. “Наприклад, Сергій Жуковський співпрацюватиме з торговою мережею METRO, де йому допоможуть розробити дизайн етикетки. Це важливий аспект у продажах”, – каже пан Олександр.

Коли вже ідея бізнесу була чітко сформована, Дарина та Сергій подалися на бізнес-грант від організації DVV International. Про таку можливість дізналися з соцмереж, а за детальнішою інформацією зверталися у Veteran Hub у Львові. Там їм допомогли скоординувати подальші дії.

Сергій та Дарина Жуковські із дітьми
Фото: сімейний архів

Коли Сергій дізнався, що посів 7-ме місце у списку з 11 переможців і отримає кошти, виникла проблема з постачальниками м’яса. Владнати це питання допомогли також у Superhumans, надавши контакт львівського підприємця, постачальника для магазинів “Галицька свіжина”. Сергію швидко вдалося домовитись про співпрацю.

Просувати продукт почали зі сторінки в інстаграмі.

“Дуже допомогла реклама, яку зробили Superhumans, а пізніше блогерки зі стотисячною аудиторією, вони й просунули наші джеркі”, – каже Сергій.

Всього за два тижні на їхню сторінку підписалось понад 900 людей, вдень вони стали отримувати близько 50-ти замовлень. І навіть надійшли три пропозиції щодо оптових замовлень. Тепер подружжя приймає запити по черзі через значну кількість замовників.

Кухню Сергій та Дарина повністю переобладнали для того, щоб виробляти снеки. Придбали на кошти грантодавців дегідратор для видалення вологи з м’яса, слайсер для нарізки м’яса, різноманітні спеції. Процесами виготовлення снеків займається Дарина. Тоді, коли Сергій більше фокусується на бізнес-завданнях та обробці замовлень.

Відео підготувала Олена Гуліус

Більш досвідчений у цьому бізнесі підприємець Кирило Шиянов, засновник продукції Оbjerky, так описує бізнес з виробництва та продажу подібних перекусів: “Чи вигідний цей бізнес? Специфіка ринку солоних снеків виглядає так: 70% – це картопляні чіпси, далі йдуть інші продукти — насіння, сухарики, горішки, снеки, виготовлені зі зернових культур, крекери. М’ясні снеки займають маленьку позицію — менш як 10%”.

Основна конкуренція для виробників джерків – це чіпси та ковбасні вироби, що снеками не є, але виглядають як солоний перекус.

Попри шалену конкуренцію Сергій Жуковський зупинятися не збирається. Навпаки, у планах на майбутнє він розглядає подальше навчання та масштабування бізнесу.

Дарина та Сергій планують знайти приміщення під виробництво, збільшити обсяги виробництва та розширити команду. Якщо на початку ветеран ще розглядав можливість повернутися на службу та обійняти посаду інструктора, то тепер сумнівів немає — треба розвивати та продовжувати сімейну справу.

“Ветеранам я б порадив ніколи не зупинятись. Так, важко робити перші кроки на реабілітації, так, важко виконувати вправи, важко починати все й у бізнесі. Але треба йти тільки вперед, піднімати Україну, і все вийде”, – підсумовує Сергій.