Танцює брейкданс 15 років з однією ниркою: історія чернівчанина з інвалідністю (ФОТО)

Андрій Білоус
Фото: зі сторінки Андрія Білоуса в Instagram

Андрій Білоус займається танцями та викладає, попри те, що від народження має лише одну нирку.

Уже 15 років чернівчанин Андрій Білоус танцює брейкданс, попри інвалідність. Від народження він має лише одну нирку. Проблеми зі здоров’ям не стали на заваді – він посідав призові місця на українських та європейських фестивалях, а також був учасником кількох талант-шоу, пише ІА АСС.

Зараз Андрію 31 рік, він викладає в кількох студіях і проводить до 5 тренувань на день, виховуючи майбутнє покоління бібоїв та вдосконалюючи свої навички.

Почав освоювати цей танцювальний стиль Андрій у 2005 році.

Починав з балету

Своє знайомство з танцями Андрій починав із балету. Балетмейстер студії, де він займався, побачила бібоїв, які танцювали на вулиці. Вона була вражена їхніми вміннями та ентузіазмом, тому надала для них безкоштовно зал, у якому викладала.

На заняттях Андрій був у захваті, коли бачив, що виробляли хлопці, та почав вчитися в них новому для себе танцю. Таким чином, він опинився у команді, яка називалася «Life Style Crew».

Хлопці себе не шкодували та займалися щодня по кілька годин. Улітку, коли майже всі були на канікулах, тривалість тренувань могла сягати 5-6 годин, навіть у 30-градусну спеку. Це неабиякі навантаження, та Андрій був одним із тих, хто ніколи не пропускав тренування, залишаючи в залі всі сили. Навіть попри те, що досвідченіші хлопці не поспішали брати його з собою на батли та комерційні виступи.

Тим часом Андрій Білоус боровся не лише за місце у складі команди, але й за своє здоров’ям. Від народження він мав одну нирку.

«Спочатку було важко. Це серйозні навантаження, до яких моєму тілу довелося звикати. Після тренувань була слабкість, паморочилося в голові, «гули» ноги. Але це не зупиняло. Я знову і знову йшов на кожне наступне тренування. Бо до нестями був закоханий у цей вуличний стиль та в музику, під яку ми танцювали. Абсолютно не переймався, що мене спочатку дуже рідко брали з собою на змагання та виступи. Просто хотів танцювати та вчитися новим, складнішим елементам брейкінгу», – пригадує Андрій.

Важка травма стала на заваді

За два роки танцівник досяг хорошого рівня. Він вже не зважав на наявність лише однієї нирки та впевнено переносив навантаження будь-якої складності.

Але раптово в нього виникли проблеми зі здоров’ям, на які він навіть не очікував. Андрія під час тренувань почали мучити сильні болі в спині. Це не зупинило хлопця – він продовжував тренуватися, долаючи біль.

Та згодом біль став нестерпним, хлопцю стало важко не те, що вчити складні елементи й танцювати, але навіть просто ходити. З’ясувалося, в нього не зрослися два хребці у нижньому відділі хребта. Лікарі казали, що в даному разі фізичні навантаження зіграли позитивну роль – завдяки цьому проблему виявили в молодому віці. Без навантажень спина все одно мучила б його, але вже у літньому віці, коли біль був би ще нестерпнішим.

Проте про подальші тренування не могло бути і мови. У лікарів щодо можливості повернення до активних занять брейкдансом були невтішні прогнози.

«Для мене це було шоком. Коли в мене почалися перші успіхи, на справі, якій повністю віддавався два роки, потрібно було поставити хрест. Я не міг просто залишити тренування, хоча біль не давав змоги займатися. Тому просто приходив, слухав музику і дивився, як танцюють мої друзі», – пригадує Андрій.

Часом Андрія настільки охоплював смуток, що він ледве стримував сльози, спостерігаючи за тренуваннями та виступами команди. Постійно відвідувати заняття, аби просто подивитися, як тренуються інші, було морально важко.

Цей період, за спогадами танцівника, був важкий. Проте, це було випробування, яке продемонструвало, чого вартий Андрій і хто з його оточення є справжніми друзями. Саме друзі підтримували, телефонували та брали з собою на тренування, переконуючи, що травма не вічна, рано чи пізно він повинен буде повернутися до занять. Часом навіть змушували відпрацьовувати прості рухи.

Лікування тривало півтора роки. Після такої перерви Андрію мало не заново довелося вчитися танцювати. Чимало елементів на початках він навіть не міг собі дозволити виконувати. Приходив у зал, робив вправи для зміцнення спини та відпрацьовував прості елементи…

«Часом хотілося все кинути, думав, що більше ніколи не затанцюю так, як до травми. Елементи, які я з легкістю робив раніше, давалися дуже важко», – згадує Андрій.

Перемагав на змаганнях у Європі

Проте, після року важких тренувань, рецидивів травми та ускладнень стану здоров’я Андрій відновився та знову був у строю. Разом із командою він знову почав танцювати на всеукраїнських батлах та комерційних виступах.

Насправді, проблеми зі спиною і досі нагадують Андрієві про себе. Проте він навчився долати біль та продовжує тренуватися вже багато років.

Андрій Білоус двічі перемагав на фестивалях в Австрії, був другим на батлах в Угорщині, Туреччині та Боснії і Герцеговині, а також посів третє місце у Молдові. Крім того, він був учасником талант-шоу в Україні та Румунії.

Наразі Андрій не так активно виступає. Він зосередився на викладанні та передає свої вміння наступним поколінням, які мріють танцювати брейкданс.

Батьки мріють, щоб дитина танцювала брейкданс

«Коли я починав танцювати, в місті фактично були лише дві команди бібоїв, які прагнули вчитися новому та розвивати свої навички в брейкінгу. Учні в нас якщо і з’являлися, то це були такі ж як ми хлопці або дівчата, які самотужки, без дозволу батьків, бажали чомусь навчитися. Мало того, в багатьох моїх друзів батьки навіть були проти таких захоплень», – пригадує Андрій.

Зараз же, за його словами, батьки самі приводять дітей на тренування. Переважно це татусі та мами, які хочуть реалізувати свою мрію, пов’язану з брейкдансом, через своїх діток.

Багато їсть, але не набирає вагу

Андрій Білоус щодня проводить по 5 занять і також тренується сам. Витримувати такий ритм життя йому дозволяє… звичка.

«Жодних особливих секретів у підтриманні фізичної форми чи харчуванні не маю. Їсти стараюся побільше, бо витрачаю багато енергії. Намагався якось навіть набрати вагу, проте з такими навантаженнями цього не вдається зробити.

Просто вже багато років живу та тренуюся в такому ритмі. Часом травми або ускладнення стану здоров’я вибивають на певний час. Але через багаторічну звичку кожного разу вдається досить швидко відновлювати серйозні фізичні навантаження», – каже Андрій Білоус.

Тож, проблеми зі здоров’ям, через які Андрій має інвалідність, не стали на заваді здійснення його мрії. Він на високому рівні танцює брейкданс та перемагав на європейських фестивалях. І продовжує присвячувати все своє життя виключно улюбленій справі, вчить наступне покоління чернівецьких бібоїв.

«Це непростий шлях – повністю присвятити себе такій важкій та невдячній справі. Доводиться постійно долати травми, відновлювати своє здоров’я та важко тренуватися. Але віддавши 15 років життя цьому, я не уявляю себе в чомусь іншому, окрім як у брейкінгу. У світі знаю чимало прикладів, коли легендарні танцівники продовжують танцювати, судять змагання у всьому світі, дають майстер-класи та викладають і в 50, і навіть в 60 років. Моя мрія – залишатися в цій справі настільки довго, наскільки мені дозволятиме здоров’я», – каже Андрій Білоус.

Олександр Юхимець