“Тихенько зайшли, зробили, що треба, і тихенько вийшли”. Франківець Павло Короткий — про свій досвід війни та поранення

“Тихенько зайшли, зробили, що треба, і тихенько вийшли”. Франківець Павло Короткий — про свій досвід війни та поранення. павло короткий, війна, військовослужбовець, лікування, поранення

“Тихенько зайшли, зробили, що треба, і тихенько вийшли”. Франківець Павло Короткий — про свій досвід війни та поранення. павло короткий, війна, військовослужбовець, лікування, пораненняВійськовослужбовцю Павлу Короткому ампутували руку. Фото: Facebook/КНП ОКЛ Івано-Франківської обласної ради

45-річний Павло Короткий з Івано-Франківська до повномасштабного вторгнення Росії в Україну працював у будівельній галузі. Попри те, що був обмежено придатний до служби в армії, добровольцем долучився до лав ЗСУ. На фронті Павла поранили. Медики йому ампутували руку, інформує Суспільне.

Павло Короткий долучився до проєкту “Сталеві духом”, щоб розповісти про свій досвід на війні та допомогти з пошуком ресурсів на лікування фантомного болю, яким він страждає, розповіли на сторінці обласної клінічної лікарні у Facebook.

“За професією Павло — інженер-механік нафтового обладнання, закінчив університет нафти і газу. До війни працював у промисловому будівництві, пасажирських перевезеннях, був постачальником будматеріалів. Не мав до війська жодного стосунку. Попри те, що був обмежено придатний до служби в армії, пішов добровольцем захищати Україну”, — йдеться у дописі.

Павло Короткий не вважає себе героєм. Чоловік каже, що “тоді багато хто ухвалював таке рішення”. На фронт він потрапив наприкінці квітня 2022 року у складі роти контрдиверсійної боротьби.

“Ми виконували функції розвідки: тихенько зайшли, зробили, що треба, і тихенько вийшли”, — каже Павло Короткий.

30 грудня 2022 року його поранили під Гуляйполем.

“Це була контратака. Там трішки нас “відсунули”. І ми мали відбити наші позиції, але потрапили під мінометний обстріл. Я одразу зрозумів, що втрачена права рука. Коли побачив, що висить кисть лівої руки, і що кістка роздроблена, почав кричати про допомогу. На ліву руку турнікет поставив командир, на праву — медик”, — згадує Павло Короткий.

Чоловік каже, що його евакуювали через 40 хвилин, бо тривав обстріл. До евакуації боєць ішов “своїми ногами”.

“Мене просто притримували з двох боків. У ногах були уламки, але більше рука прийняла права і ліва… А “бронік” все витримав”, – розповідає військовослужбовець.

У Запоріжжі Павлові зробили операцію. Праву руку ампутували вище ліктя. Проте від першого дня він має фантомні болі.

“Постійне фантомне відчуття кисті. Це пояснити дуже важко. Я постійно чую затиснену руку. За 10-бальною шкалою біль скаче від трьох до восьми протягом дня”, — ділиться військовий.

Знеболювальні препарати він не приймає, бо “маленькі дози не діють, а великі — небезпечні”.

Після лікування, яке триває 11 місяців, Павло планує працевлаштуватися. Це залежить від того, як буде працювати ліва рука.

“Правої — нема, а протезування — це все таке умовне. У мене є механічний протез, але це — не те, що “рідна” рука, навіть пошкоджена”, — додає він.

Павло Короткий вважає, що приклад 3-річному синові й 10-річній доньці він подав: не треба боятися захищати свою Батьківщину.

Наталія Димніч

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*