Втратила ногу на Херсонщині: 19-річна захисниця стала на протез і має намір допомагати іншим
19.06.2023
Поділитися
19-річна військова Руслана Данилкіна втратила ногу під Херсоном, але не втратила жагу до життя та оптимізм. Дівчина пройшла протезування три місяці тому, й уже замислюється про те, щоб допомогти іншим воїнам, які дістали важкі поранення.
Свою історію вона розповіла в інтерв’ю центру реабілітації постраждалих від війни Superhumans.
Руслана виросла в Одесі, в сім’ї військових, і про війну знала багато, хоча сама не планувала брати до рук зброю. Але на другий місяць великої війни зрозуміла: не може залишатися в тилу. Зібрала документи і згодом домоглася, щоб її, 18-річну, перевели на посаду зв’язківця на передовій.
На десятому місяці служби, перебуваючи на Херсонщині, Руслана разом із побратимами потрапила під обстріл. Вижила дивом, тільки завдяки тому, що поруч була машина лікарів іншого підрозділу, які наклали джгут і довезли до операційної. Якби не вони – стекла б кров’ю до прибуття допомоги.
– Я все зрозуміла, ще коли була поранена, але коли прийшла до тями після операції і відчула, що ноги немає – вперше заплакала. Я не їла і не спала, як і всі люди з такими випадками, – зізнається Руслана.
Їй вдалося віднайти жагу до життя, встати спочатку на милиці, а потім – пройти протезування в центрі Superhumans, заснованому одеським бізнесменом Андрієм Ставніцером.
Нині Руслана користується протезом, який сама називає “механічним”: ним треба керувати, йти, напружуючи все тіло, і уважно дивитися, куди крокуєш. Попри те, як складно це звучить, захисниця впевнено пересувається, щодня проходячи чималі відстані.
Руслана думає над тим, щоб самій почати працювати в клініці та підтримувати військових з ампутацією кінцівок. Адже поки сама лікувалася, познайомилася з людьми, які після важких поранень припиняли бачити сенс у житті й навіть скоювали самогубство.
Руслана ж упевнена: хоча минуле життя ніколи не повернеться, протезування здатне наблизити його рівень до того, що було раніше. Після травми можна жити і бути щасливим.
Також захисниця сподівається, що суспільство буде більш зріло реагувати на людей з протезами, адже тисячі військових та цивільних зазнали травматичних ампутацій.
– Люди не знають, як реагувати, хтось ховає очі, хтось, навпаки, дивиться тільки на протез. Хтось запитує, чому я підкачую штанину, чому я не ховаю “це”. Я не збираюся ховати свій протез, я розуміла, куди йду, чим ризикую і пишаюся, що захищала свою країну. Люди з протезами нічим не відрізняються від інших людей… – підсумовує Руслана Данилкіна.
Довідково. Superhumans Center – всеукраїнський сучасний центр з протезування, реконструктивної хірургії, реабілітації та психологічної підтримки постраждалих від війни дорослих і дітей. Його засновники – підприємець Андрій Ставніцер, співвласник порту TIS, та Філіпп Грушко, член Наглядової ради TIS.
– Для мене цей проєкт – спосіб віддячити тим, завдяки кому ми переможемо. Їм важко, і наше з вами завдання інтегрувати людей, які заплатили за свободу нашої країни власним здоров’ям, назад в суспільство, дати їм зрозуміти, що вони такі ж, як усі. Щоб військові відчували: вони герої війни, а не її жертви, – зазначає Андрій Ставніцер.
За його словами, задача проєкту – створити центр експертизи, де будуть виробляти та ремонтувати протези, де люди зможуть отримати найсучасніші технології, найкращу медичну експертизу з усього світу, індивідуальний маршрут – все, що необхідно для повернення до активного життя.
Superhumans Center розрахований на те, щоб щороку приймати близько трьох тисяч пацієнтів. До Наглядової ради Superhumans входить перша леді України Олена Зеленська та міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко. 14 квітня 2023 року відкрилася перша черга клініки – протезувальна майстерня та частина реабілітаційного центру.
