Суспільне Кропивницький
Тридцять відмов за дев’ять місяців пошуків роботи отримала кропивничанка Наталія Макогон. Дівчина має інвалідність і пересувається на візку. Освіту, яку вона здобула рік тому за спеціальністю бухгалтера, їй довелось відстоювати. Спочатку в училищі, куди дівчина прийшла, їй відмовили, повідомляє Суспільне.
На перехресті вулиць Садова та Яновського у Кропивницькому Наталія Макогон переїжджає дорогу. Зупиняється перед бордюром. Дівчина каже, відстоювати свої права доводиться щодня, коли потрапляєш на вулицю. Щоб заїхати на тротуар, треба шукати місце для об`їзду. Щоб дістатися до зупинки, потрібно або йти проїжджою частиною, або через болото, коли дощ.
“На жаль, тут немає пішохідного переходу, тому доводиться переходити дорогу напряму, тут машин дуже багато, тому це дуже страшно. Також на зупинці немає бордюру, він трохи не пристосований для автобуса, тому часто з водіями трапляються сварки – або тролейбус не опускають, або не виходять. Тролейбус, який призначений для людей з інвалідністю, їздить дуже рідко, зазвичай, раз в годину. Вдень я можу близько 3 годин просто втратити на дорогу. На маршрутку я сісти не можу”.
Водій тролейбуса №5, який приїхав на зупинку, опустив пандус, щоб дівчина заїхала всередину. Спілкуватись з знімальною групою не захотів. На зупинці “Колгоспний ринок” він допоміг їй виїхати.
“Цей район мені дуже знайомий, тому що рік я ходила цією дорогою в училище, тротуар тут більш-менш доступний, але є ями, бордюри”.
Дівчина говорить: ще одна перешкода високі бордюри. Самостійно візком з`їхати з них не може.
“Така висота бордюру іноді стає завадою, доводиться чекати перехожих, щоб допомогли спуститися, тому рік цей бордюр я обминала по проїжджій частині”.
Такі тротуари з бордюрами будували понад півстоліття тому, їх треба перебудовувати – каже заступник міського голови Олександр Вергун.
“Є ще низка недоліків, про які ми знаємо: це стосується і пішохідних переходів, і вулично-дорожньої мережі. Ті об’єкти, які ми капітально ремонтуємо, вони під час проектування були заплановані під будівництво пандусів. А ті вулиці, які будували ще за радянських часів, не були розраховані для людей з інвалідністю. За останні 5 років міська рада закупили більше 60 одиниць сучасного транспорту, який пристосований для людей з інвалідністю та обладнаний звуковою сигналізацією”.
У професійному училищі на вулиці Шатила Наталія Макогон навчалась рік.
“Коли я сюди намагалась поступити, прийшла з мамою, то нам сказали, що у них немає аудиторії, пандуса. Хоча він був, але дуже високий, на ньому було нереально виїхати. Такий як зробили, це вже сучасний, я по ньому легко виїжджала. Ось таким шляхом, автобусом, через бордюри, я добиралась на навчання”.
На облаштування пандуса витратили 80 тисяч гривень – каже директор вищого професійного училища Олександр Рацул. Це гроші з міського бюджету і Соколівської громади.
“Були труднощі і з розкладом навчальних занять, але ми підігнали так навчальний процес, що всі викладачі сходились в одній аудиторії і Наталії було зручно. Вона була першою студенткою і в тому ж році до нас поступив учень з Іванівки. В училищах не створені відповідні умови для таких дітей. Зараз ми готові прийняти дітей з інвалідністю на навчання. Також, ми обладнали вбиральні, які були б зручні для таких учнів”.
Нині дівчина шукає роботу. Каже, протягом 9 місяців їй відмовляють.
“Всі відмовляли через інвалідність. Тому що, або у них другий поверх, або бояться, або є кілька сходів, перед входом. Коли я кажу, що це не проблема, я попрошу допомоги, все одно кажуть ні”.
Людям з інвалідністю пропонують шукати роботу через службу зайнятості – каже заступник директора обласного центру зайнятості Богдан Стоян.
“З початку року більше 1200 людей з інвалідністю шукали роботу з нашою допомогою, працевлаштували 173-х осіб. Через те, що для роботодавця встановлена 4% квота, то вони зацікавлені у працевлаштуванні людей з інвалідністю. Або доводиться платити штрафи за те, що людина не працює. Інше питання – чи створюють вони спеціалізовані робочі місця, на які мають бути суттєві вкладення. За інформацією фонду соцстрахування людей з інвалідністю, за останній час таких робочих місць створено не було. Це пов’язано з певними фінансовими затратами”.
Наталія Макогон каже – попри відмови, продовжуватиме пошуки роботи.
Наталія Сарафанова, Антоніна Крейтор