Життя на візку: мами особливих дітей Тернополя розповіли про труднощі (ВІДЕО)

31.05.2019

ВСТУПИЛИ В ДІЮ НОВІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ: ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ З ОБМЕЖЕНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ СТАНЕ КОМФОРТНІШИМ

Життя людей з обмеженими можливостями відтепер буде комфортнішим. В дію вступили нові будівельні норми. Мова йде про облаштування пандусів, тротуарів, спеціальних доріжок й табличок для незрячих, доступність громадських закладів. Чи реалізують їх у Тернополі, чи потрібні такі зміни та як живуть люди з інвалідністю наразі – у сюжеті Т1 Новини.

Навчально-реабілітаційний центр для дітей з інвалідністю. Тут школярі почувають себе комфортно: в школі є пандуси, ліфт, спеціальні вбиральні та зручна їдальня. Та за межами школи зовсім інша реальність. Мама 15-річного Назара розповідає, у сина ДЦП. Хлопцеві важко пересуватись самостійно, тож користуються спеціальним велосипедом. Та жінка додає, найважче з громадським транспортом.

“Не під’їжджають до самого тротуару, а трохи далі. Якщо під’їхати ближче, то він може вниз спуститись, а якщо ні – потрібно сина підносити, щоб він зайшов у маршрутку. Водії не дивляться хто там позаду, хто добігає, часто за метр перед нашим носом закриваються двері”, скаржиться Ольга Страмик.

На власному авто забирає із спеціалізованої школи свого сина Дмитра Ірина Яворська. Жінка скаржиться, з дитиною на візку в громадський транспорт зайти неможливо. Тож, якщо машина в ремонті – йдуть пішки з центру на “БАМ”. Проте й тут не все так просто.

Зайти у лікарню чи в магазин теж проблема, зізнається мама Дмитрика. Адже практично ніде немає пандусів, лише сходи. А двері незручні і заважають людям на візках зайти в середину. Та навіть у власну квартиру на 4 поверх вийти складно синові з мамою. Хлопця доводиться нести на собі.

“Ніхто не може уявити як це жити щодня з дитиною інвалідом, щодня носити на руках. Треба своїм життям жити й дитині допомагати. Навіть на гурток не можемо завести, адже всюди стикаємось із сходами”, каже Ірина Яворська.

Пані Ірина додає, найгірше в цьому випадку – людська байдужість. Жінка каже, ці діти такі ж як й інші, вони хочуть жити повноцінно: ходити в театр, кіно, відвідувати концерти. А такої можливості позбавлені.

“Я прихильник року, тож хотів би, щоб у рок-барі зробили пандус”, зізнається нам сам Дмитро.

Мама п’ятнадцятирічного Дмитра сподівається, що нові будівельні норми щодо створення безбар’єрного простору для маломобільних груп населення змінять ситуацію. З 1 квітня проектанти, архітектори та будівельникам зобов’язані облаштовувати пандуси, підйомники, ліфти, зручне розташування дверей, вимикачів та розеток. Окрім цього обов’язковим є облаштування безбар’єрного входу в кінотеатри, готелі, концертні зали, спортзаклади, музеї, заклади харчування. Це ж стосуватиметься торгівельних залів, вбиралень, автостоянок. Мова йде і про створення універсальних робочих місць.

Зміни стосуватимуться й незрячих людей. Для них пропонують встановити аудіопідказки, тактильні підлогові смуги.

“Тактильні смуги повинні відрізнятись від основної поверхні та бути відчутними за допомогою тростини, або підошви взуття. Також табличка на дверях “Секретар” бути написана шрифтом Брайля”, каже член Національної спілки архітекторів України Василь Будзик.

Будівельні норми, які вже вступили в дію підлягають до виконання обов’язково, а не просто рекомендовані. Це означає, що, без них, ввести будівництво в експлуатацію, буде не можливо. Нагадаємо, сьогодні за даними статистики, в Україні реєструють близько 3 мільйонів людей з інвалідністю.