Рецепт оптимізму від Лариси Шиманської
Нині багато людей скаржаться на своє життя. Здебільшого ті, хто не хоче докласти бодай найменших зусиль, щоб його змінити. Саме цій категорії населення, думаю, не зайве було б узяти приклад із Лариси Шиманської (на знімку), яка мешкає у Нововолинську Волинської області. Цю жінку я бачила лише раз, коли вона проводила тренінги у нашому райцентрі, але її образ настільки мене вразив, що залишився у пам’яті назавжди.
Лариса Євгеніївна — справді унікальна, сильна духом жінка, яка через ламкість кісток змушена пересуватися на дитячому велосипедику. І досі дивуюсь її інтелекту, наполегливості в досягненні мети і прагненню до самореалізації. Довго не наважувалась запитати про вади здоров’я, бо зазвичай це психологічно важко для будь-якої людини. Але Лариса Шиманська мої сумніви щодо цього розвіяла одразу:
— Чомусь батьки вважають, що головне дитину з вадами здоров’я нагодувати, вдягнути й пролікувати, — каже Лариса Євгеніївна. — Насправді таким дітям найбільше потрібна психологічна підготовка, щоб вони почувалися повноцінними в суспільстві. Хоча, звичайно, і без першого не обійтись. Батьки чомусь забувають, що вони не вічні, а їхній дитині потрібно буде далі якось жити.
У Лариси Шиманської ніколи не було проблем у спілкуванні з однолітками. І в цьому велика заслуга батьків, педагогів за фахом. Коли Лариса ходила в школу, то завжди дружила із сильними духом і фізично здоровими дітьми. Саме в шкільні роки зав’язалась у неї дружба з двома дівчатками, які назавжди залишилися справжніми подругами. Одна з них мешкає в Нововолинську, друга — у Харкові. З’явилися й нові друзі, які завжди готові і прийти на поміч, і розділити радість.
Лариса Євгеніївна вважає себе успішною людиною. Вона здобула дві освіти, працювала в Суспільній службі України з жінками-інвалідами та батьками дітей-інвалідів, проводила тренінги (в тому числі й із бізнесу), побувала в багатьох країнах (в Австрії, Німеччині, Монако, Чехії…). Користується Інтернетом, звідки черпає багато інформації, що радить робити й іншим, бо це, за її словами, окрім самореалізації, ще й додаткові доходи.
— Багато проектів можна реалізувати через Інтернет, одержуючи кошти з відповідних фондів, і не лише українських. Я вже майже десять років працюю у третьому секторі. За цей час брала участь у чотирьох проектах, — розказала моя співрозмовниця. — Не уявляю, як людина може прожити на одну пенсію…
Звичайно, не все так просто було у житті Лариси. Після школи, яку вона закінчила із золотою медаллю, вступила до луцького філіалу Рівненського торгово-кооперативного технікуму, де вивчилася на бухгалтера (зазвичай саме такі спеціальності пропонують людям із вадами здоров’я). Потім працювала в Нововолинському електромеханічному технікумі, доки там виплачували зарплату. Цей період у житті нашої держави ми всі добре пам’ятаємо. А потрібно було за щось жити. Тому торгувала на базарі речами, за якими їздила у Хмельницький, Чернівці, Польщу, Одесу…
Якось добрі знайомі запропонували їй побувати на тренінгу із захисту прав та інтересів інвалідів. Захопилася й відчула, ніби відкрилося друге дихання. Закінчила Київську тренерську школу й почала проводити семінари. Багато читала.
Завжди користувалася громадським транспортом. Коли піднімалася на сходинки автобуса (а їй ой як непросто це давалося!), пригадувала інші країни, де держава піклується про інвалідів, і вони мають значні вигоди. Попри все це не падала духом, жила повноцінно, ще й допомагала іншим.
— Проекти вже в минулому, нині я займаюсь спікерською роботою і коучінгом, — уточнює пані Лариса. — Я проводжу психологічні консультації для людей по Інтернету через скайп і виступаю в різних бізнес- і мережевих компаніях із мотиваційними промовами і тренінгами. І якщо допоможу хоча б одній людині, я буду щаслива!
У пані Шиманської справді є чого повчитись: її одержимості, інтелекту. Вона весь час у русі, у спілкуванні з людьми. Хоча чесно зізнається, що нерідко віддає забагато своєї енергії, особливо коли доводиться розмовляти із замкнутими людьми. Та відновити сили їй допомагають люди, які несуть добрі емоції. Черпає наснагу і від українських краєвидів.
Лариса Шиманська вважає, що людей не варто ділити на фізично здорових і з вадами, адже кожен може себе реалізувати — треба тільки захотіти.
Гоща
Рівненської області
Надія Адамчук
Фото автора
Актуальні новини
- Группы инвалидности в Украине: виды, список заболеваний и порядок оформления
- Які пільги мають інваліди ІІ групи загального захворювання?
- Чи може виїхати за кордон чоловік, який має інвалідність третьої групи. Реальність та фейки
- Условия назначения пенсии по инвалидности в Украине
- Пенсионное обеспечение людей с инвалидностью
Залишити відповідь