Вони є провідниками між світом глухих і чуючих. 20 травня в Україні відзначають День перекладача жестової мови. За інформацією, яка розміщена на сайті національної асамблеї людей з інвалідністю – в Україні 300 таких фахівців, інформує Суспільне.
Вони допомагають людям з вадами слуху в різних життєвих питаннях: ходять із ними в лікарні, ЖЕКи чи консультують онлайн. Працюють за мінімалку. Фахівці переважно працюють при обласних товариствах глухих, – розповіла Суспільному очільниця Вінницького товариства — Галина Дяченко. Жінка майже 30 років працює перекладачем жестової мови. Останні 9 років очолює обласну організацію глухих. Розповідає, її батьки були глухими, тож мову жестів опанувала з дитинства.
«В основному, діти, які народжуються в сім’ї глухих, «чуючі» діти, виростають і стають перекладачами. Тому, що вони ще не виросли, говорити не вміють, а вже вивчають жестову мову», – розповідає Галина Дяченко.
Марина Нікітіна — теж перекладач жестової мови. Її мама — глуха. Говорити Марину навчили в дитсадку. Розповідає, в дитинстві соромилася мами через її вади слуху. Перекладачка каже, суспільство не толерантне до таких людей та їхніх дітей.
«Сміялися, коли моя мама приходила і я з нею спілкувалася. Ще в дитячому садку я не так розуміла, а в школі дуже відчула», – розповідає Марина Нікітіна.
Вінничанка з вадами слуху Марія Косійчук каже, перекладачі важливі, бо допомагають спілкуватися у різних інстанціях з людьми, які чують.
Віталій Бондарєв