У Чернігові до 400 людей з частковим чи повним порушенням зору: як їм живеться у місті та з якими проблемами стикаються (ФОТО, ВІДЕО)

ФОТО: Суспільне Чернігів

Загалом в Чернігові зараз близько чотирьохсот людей з частковим чи повним порушенням зору. В області їх тисячі. До Міжнародного дня білої тростини* Суспільне поспілкувалась з 28-річним чернігівцем Євгеном Дешевим, який з народження має порушення зору з народження та частково бачить одним оком. Зокрема з ним обговорили те, як живеться незрячим людям у Чернігові та з якими проблемами вони стикаються.

“Якби не було дружини, то мені було б дуже важко. До того як я її зустрів, мені друзі допомагали, а зараз мені жити набагато краще”.

Самостійно пересуватись містом Євгену складно. Каже, на вулицях і в громадському транспорті не вистачає звукового супроводу.

“Вони, скажімо так, є не усюди. І буває таке, що тролейбус трапляється, який не розмовляє, теж складно виходити там, де потрібно. Я питаю в людей або в кондуктора, де мені треба вийти, і тоді вже якось за людьми йду. Якщо вже світлофор не такий, то люди йдуть, і я йду за людьми”.

Катерина Дешева. ФОТО: Суспільне Чернігів

“Якщо йде до мене на роботу, він часто сам їздить. Він мені дзвонить, щоб перейти дорогу. Я не заблукав? Допоможи мені, я не можу, я не знаю куди йти? Немає вказівників якихось, щоб показували наліво там, направо. Не тільки світлофори, а щоб було якось простіше орієнтуватись в просторі”, — каже дружина Євгена Катерина.

За словами голови правління Українського товариства сліпих у Чернігові Максима Гоцала, з початком повномасштабного вторгнення державне фінансування цієї організації припинилося і нині вона існує тільки коштом окремих обласних програм.

Максим Гоцало. ФОТО: Суспільне Чернігів

“Якщо обласна наша влада допомагає хоча б виживати комунальними послугами, то держава повністю відсторонилась від незрячих і не докладає жодних зусиль для того, щоб незрячі в Україні почували себе краще”.

Він каже, що до повномасштабного вторгнення їхня організація мала змогу надавати різноманітні послуги з підтримки незрячих людей. Проте зараз всіх співробітників скоротили, а сам він працює на волонтерських засадах.

“Допомагали людям оформити різноманітну допомогу, чимось підказати, навіть навчити таку людину користуватись тростиною. Елементарні правила, що держава на сьогодні не має таких послуг щодо реабілітації в навчанні таких людей користуватись тростиною”

Як розповів у коментарі Суспільному гендиректор Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю Віталій Музиченко, зараз фінансову підтримку від держави отримують тільки ті громадські організації, які реалізовують соціальні проєкти чи заходи для людей з інвалідністю.

Гендиректор Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю Віталій Музиченко. ФОТО: Мінсоцполітики

“В цьому році передбачено те, що відповідна підтримка не просто кимось розподіляється, виходячи з якихось особливостей чи якихось критеріїв, а проводиться конкурс у форматі запропонованих проєктів від громадських організацій. Такий конкурс в нас провели у вересні поточного року і частина громадських організацій подалась на цей конкурс і отримає відповідно ці кошти. До прикладу УТОГ, аналогічна організація як УТОС. Вона виграла декілька проєктів, УТОС з якихось причин не подавалися на відповідну програму і тому участь в конкурсі не брав”.

*Міжнародний день білої тростини (англ. White Cane Safety Day) був затверджений 15 жовтня 1970 року з ініціативи Міжнародної федерації сліпих (International Federation of the Blind).

Денис Шапошніков, Олександра Мілашевська