У медіасфері необхідно виробити правила для висвітлення проблем осіб з інвалідністю – експерти

Вироблення спільних правил у медійному просторі для висвітлення проблем осіб з інвалідністю, використання коректної термінології і лексики дозволить запобігти дискримінації та забезпечить толерантне і рівне ставлення до цих груп людей в Україні.

Про це йшлося під час круглого столу, організованого Національною радою з питань телебачення і радіомовлення, на тему: “Запобігання в медіа дискримінації осіб з інвалідністю”, що відбувся в Укрінформі.

Як зазначила голова Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Ольга Герасим’юк, такі заходи необхідні, щоб виробити спільні правила у медійному просторі щодо висвітлення тих чи інших проблем людей з чутливих груп населення, почути самих людей з інвалідністю, їх потреби у комунікації з медіа. «У нас змінюється суспільство, змінюється термінологія, яка застосовується у спілкуванні з людьми з інвалідністю, а також чимало змін додала і війна, бо в суспільстві з’являється дедалі більше людей з інвалідністю. Тому треба пам’ятати, що ми говоримо не про хворобу, а про стан людини, який вимагає до себе поваги», – сказала вона.

За словами Герасим’юк, уважного ставлення до людей з інвалідністю від ЗМІ також вимагає і новий закон «Про медіа», який передбачає механізми реагування і впливу на ті чи інші порушення. «Але мова йде не лише про закон і вимоги. Ми повинні зробити все можливе, аби кожна людина в нашій державі, в якому б статусі вона не перебувала, відчувала себе захищеною і мала безперешкодний доступ до інформації, яка забезпечує їй рівні права з усіма членами суспільства», – зазначила голова Нацради.

В.о. директора Департаменту моніторингу додержання рівних прав і свобод, прав національних меншин, політичних та релігійних поглядів Секретаріату уповноваженого Верховної Ради з прав людини Ельвіна Курталієва звернула увагу на те, що медіа є взірцем для всього суспільства щодо ставлення до людей з інвалідністю, тому коректне висвітлення цих тем є надзвичайно важливим. Проблема ж дискримінації, за її словами, на жаль, існує. Станом на 1 грудня цього року до Секретаріату омбудсмена надійшло уже 433 звернення про порушення принципу рівноправності та дискримінацію, з яких 86 – за ознакою інвалідності і 56 – за станом здоров’я.

«Секретаріат уповноваженого здійснює на постійній основі моніторинг ЗМІ та виявляє інформацію про випадки порушення принципів рівності стосовно осіб з інвалідністю. Цей аналіз свідчить, що люди з інвалідністю справді зазнають необгрунтованих обмежень у різних сферах життя в той час, як вони мають право на толерантне ставлення і коректну лексику з боку як посадових осіб органів державної влади і місцевого самоврядування, так і звичайних членів суспільства», – сказала Курталієва.

Керівниця проєкту «Захист свободи слова та свободи медіа в Україні» Офісу Ради Європи в Україні Олена Демченко, своєю чергою, розповіла, що РЄ дуже тісно співпрацює як з громадськими організаціями, так і з органами влади України у питаннях уникнення дискримінації осіб з інвалідністю. За її словами, українським медіа варто зараз звернути особливу увагу на виготовлення якісного контенту про людей з інвалідністю, адже дуже часто це самодостатні і мотивовані люди, а також грунтовніше працювати над темами безбар’єрності і доступу до інформації усіх груп населення без винятку.

За словами експертки з безбар’єрності спілки «Ліга сильних» Ніни Мацюк, їх фахівці готові тісно співпрацювати з медіа задля того, аби уникнути тих чи інших проявів дискримінації осіб з інвалідністю у ЗМІ. Йдеться, зокрема, про некоректне використання у медіа термінології і лексичних зворотів, які ображають людей з інвалідністю. Як приклад експертка назвала використання терміну «захворювання» до «синдрому Дауна» або «хворі люди» замість «люди з інвалідністю». Крім цього, на її думку, не варто зловживати словосполученням «на жаль» стосовно людей з інвалідністю.

«Зараз українське суспільство дуже змінилося, і коли в медіа з’являється якась некоректна лексика, суспільство на це реагує. І надзвичайно добре, що зараз Нацрада реагує на усі ці виклики також. І, звісно, дуже важливо, що в Україні почав діяти закон про медіа, який власне регулює усі ці питання», – сказала Мацюк.

Продовжила тему необхідності правильного використання термінології і виконавча директорка спілки «Ліга сильних» Дарʼя Сидоренко. За її словами, нещодавно спілка провела соціологічне дослідження стосовно людей з інвалідністю, яке показало низку стереотипів, що існують в суспільстві і з якими варто працювати. Вона висловила переконання, що якщо громадський сектор і журналісти разом об’єднаються, то вони зможуть змінити свідомість людей і позбутися цих стереотипів. «Наше ставлення до людей з інвалідністю потрібно змінювати, бо вони не чекають жалю, вони чекають поваги до свого стану», – зауважила експертка.

Представниця ГО «Українське товариство глухих» Тетяна Кривко звернула увагу на використання термінології стосовно глухих людей в Україні, яка часто ображає їх і виглядає як дискримінаційна. Йдеться, зокрема, про застосування в медіа і суспільстві загалом таких слів, як «глухонімий» чи «німий». За словами Кривко, глухі люди мають свою мову жестів і вона така ж повноцінна, як і словесна мова. «Тому глуха людина, у якої є своя жестова мова, аж ніяк не може називатися німою. Слід звернути увагу, що зараз вважаються толерантними для осіб з порушенням слуху такі терміни, як «глухий», «напів глухий», «особи з порушеннями слуху» або «особи з інвалідністю зі слуху». Триває також і обговорення доречності використання таких термінів, як «нечуючий» або «слабкочуючий»», зауважила експертка.

Крім цього, за її словами, медіа варто більше уваги звертати на факти сумлінного ставлення глухих людей до своєї роботи, висвітлювати їх активну участь у виконанні оборонних замовлень, розповідати про талановитих аматорів мистецтва, про виховання гідних захисників України. І дуже правильним підходом до підготовки публікацій є консультації з громадськими організаціями у питаннях коректного висвітлення ситуацій за участі осіб з інвалідністю, додала Кривко.

Ще одну важливу тему висвітлення проблем осіб з інвалідністю у медіа порушила співзасновниця та комунікаційниця БО «БФ Inspiration Family» Інеса Матюшенко. Вона звернула увагу на те, як у ЗМІ розповідається про людей з онкологічним діагнозом.

«Сьогодні в Україні є понад 1 млн онкопацієнтів , близько 300 тисяч з них знаходиться в активному лікуванні, близько 120 тисяч людей щороку чують діагноз рак. І все це вразливі верстви населення, вони мають тимчасову або пожиттєву інвалідність. Тому якісна комунікація стосовно цієї групи людей є дуже важливою», – наголосила Матюшенко.

Вона зауважила, що у ЗМІ часто називають людей з онкологічним діагнозом «онкохворими», «раковими хворими», «хворими на рак», «хворими раком», «онкоінвалідами». Експерти ж, за її словами, пропонують замінити ці терміни на «людина з онкологічним діагнозом», «людина з раком легень, лімфомою тощо», «онкопацієнт».

«Наша мета – пояснити суспільству і медіа, що варто називати речі своїми іменами, не підвищувати градус фатальності навколо теми онкології, розповідати про ті чи інші речі без емоційного забарвлення. І загалом не варто вживати термін «хворий», бо його не прописано в законодавстві, а доцільно використовувати термін «пацієнт». Термін «хворий» принижує людину і дорівнює такому поняттю у європейському суспільстві, що з тобою щось не так. Лексема «пацієнт» є нейтральною з погляду мови, а її вживання значно турботливіше щодо самої людини», – зазначила вона.

Заступниця керівника ГО «Доступно.ЮА» Наталія Пархитько наголосила, що медіа і суспільство загалом мають зрозуміти, що люди з інвалідністю – це не якась окрема каста, це просто люди, яких треба поважати. «Якщо говорити про медіа, то некоректна термінологія, яка застосовується у сюжетах чи публікаціях стосовно осіб з інвалідністю, – це перше, на що звертаєш увагу. Тому єдина порада для представників ЗМІ у цьому випадку – це звертатися до спеціально створеного «Довідника безбар’єрності» і перевіряти ті чи інші слова», – сказала вона.

Інша важлива тема, за словами експертки, – це репрезентація людей з інвалідністю. І в цьому контексті, зауважила вона, важливо не презентувати людину за якоюсь однією ознакою, в даному випадку за ознакою інвалідності, не маніпулювати інвалідністю в інформаційних текстах, а розповідати про таких людей, насамперед, як про особистість, як про повноцінного члена суспільства.

Під час «круглого столу» відбулася також презентація підходів, розроблених спільно Нацрадою і громадськими організаціями, щодо запобігання в медіа проявам мови ворожнечі і дискримінації до людей з інвалідністю. Про основні аспекти цієї проблематики розповів головний спеціаліст відділу аналізу контенту програм, проведення досліджень у сфері медіа Національної ради Дмитро Гаврилюк.

За його словами, загалом 27 організацій долучилися до розробки пропозицій та критеріїв запобігання дискримінації у медіа осіб з інвалідністю. Зокрема, у презентації представлено приклади дискримінаційної термінології щодо людей з інвалідністю, яких треба уникати. Мова йде про такі терміни, зокрема, як «інвалід», «людина з особливими потребами», «людина з обмеженими можливостями», «неповносправна людина», «маломобільна людина», «каліка», «хворий», «неповноцінний», «немічний», «прикутий до інвалідного візка», «колясочник» тощо.

Крім цього, зазначив Гаврилюк, медіа варто уникати і дискримінаційної лексики за ознакою інвалідності, наприклад, зображати людину як жертву обставин, описувати людей з інвалідністю як таких, що «страждають» на певні захворювання, використовувати так звані «м’які форми», що підкреслюють інакшість цих людей.

Він також звернув увагу на те, що інколи медійний матеріал може не містити дискримінаційної лексики, але його контекст є образливим. Йдеться про висловлювання в медіа про так звану неспроможність людей з інвалідністю, зосередження уваги на біологічному або медичному аспекті, використання надмірно сенсаційних заголовків, маніпуляцію станом здоров’я, використання так званих маскувальних слів.

Учасники «круглого столу» зійшлися на думці про важливість для недискримінаційного висвітлення осіб з інвалідністю у медіа дотримуватись принципів толерантності, рівності, інклюзивності та гуманності, утримуватись від узагальнень та категоричності, акцентувати увагу на особистості людини, а не на її інвалідності.

Круглий стіл на тему: “Запобігання в медіа дискримінації осіб з інвалідністю” – це третій захід у рамках проєкту Нацради “Компетентні медіа – демократичне і толерантне суспільство”. Цей проєкт спрямований на утвердження в суспільстві толерантного ставлення до всіх спільнот і груп українського населення та подолання стереотипних уявлень, а також на сприяння позитивним змінам у редакційній політиці медіа з висвітлення чутливих тем та якнайкращому виконанню законодавчих вимог.