Чи є умови інклюзивного виховання для дітей у Переяславі: історія Наталії Зубенко та коментар відділу освіти

Навчання у школах та виховання у дитсадочках дітей з особливими потребами – нелегкий процес, але приділяти йому увагу необхідно. Ми розповімо про труднощі, які виникають у родинах з такими дітками, на прикладі історії маленького Захара Зубенка з Переяслава.

Захару Зубенку – три з половиною року, йому діагностували розлади аутистичного спектру, мотосенсорну алалію, гіперактивність та целіакію. Історію Захарчика, проблеми, з якими зіткнулася його родина під час пошуку дитячого садочка, та цілі на майбутнє Інформатору розповіла його мама Наталія Зубенко.

Про те, що в Захара целіакія (непереносимість глютену, яка спричиняє дегенерацію мозку і некроз кишківника), родина Зубенків дізналася у червні 2021 року. Протягом року поступово вдалося повністю перейти на харчування без глютену. Захар пішов у звичайний дитсадок, втім, у дитини з такими захворюваннями слабкий імунітет, тому він часто хворів. Через це відвідував заклад дуже рідко.

Наталія зазначила, що в такому віці лікарі не люблять ставити подібні діагнози. Педіатр, побачивши аналізи, направив у обласний державний диспансер. У Київській області такий лише один – у смт Ворзель. Зі слів Наталії, із Захаром провели щось на кшталт співбесіди – і на цьому все. “На основі цього й поставили діагнози, які зазвичай роблять після енцефалограм, томограм та інших досліджень. Тож методи діагностики можна вважати застарілими”, – говорить жінка.

Захару порекомендували йти до переяславського дитсадочка “Калинка”, який є відділенням комплексної реабілітації дітей з інвалідністю та дітей групи ризику Центру надання соціальних послуг і соціальної інтеграції. Там передбачені спеціальні умови для дітей з особливими потребами. Направили туди з попередніми діагнозами – мотосенсорною алалією та гіперактивністю. “Психіатр призначив дитині ліки, але про певні умови чи періоди їх вживання не говорив. Я прочитала про ці ліки, й виявилося, що це – нейролептики, які вживають при тяжких, бурхливих моментах шизофренії”, – пояснює мама хлопчика.

У “Калинці” родина зіткнулася з проблемами харчування дитини. Глютен, якого Захару не можна, входить до складу багатьох зернових культур (пшениця, жито, ячмінь тощо).

– У “Калинці” мені кажуть, що дитина буде їсти те, що їдять інші, або вони можуть просто щось не давати. Друга проблема, це те, що дієти в садочках передбачають виключення продуктів, а не заміну їх. Я готова давати свої продукти, але у садочку не хочуть їх приймати, тому що для них — це ризики щодо якості. Вони можуть взяти у мене тільки сухі продукти.

Протягом спілкування з Наталією Зубенко ми відзначили декілька основних проблем, які стосуються інклюзивного навчання та виховання, та є поширеними в Переяславі:

Необізнаність педагогічних працівників. Чимало людей, серед яких і деякі вихователі в садочках, просто не знають про суть проблеми тієї чи іншої дитини – що їй вживати можна, а що заборонено, які особливості поведінки можуть прослідковуватися у цієї дитини та що з цим робити. Наталія Зубенко наголосила, що її шокувало те, що вихователі в спецзакладі просто не знали, що таке глютен.
Відсутність взаємодії між батьками дітей з особливими потребами. Скоріше за все, цей фактор зумовлений низьким рівнем толерантності до дітей з розладами аутистичного спектру чи іншими захворюваннями. Деякі батьки можуть соромитися такої проблеми. Спілкуючись з Наталією, ми дізналися, що нерідко безнадійність у батьків можуть вселяти навіть лікарі, кажучи фрази на кшталт: “Ви ж розумієте, що це на все життя? Вам тепер постійно треба буде контролювати дитину”. Подібні речі стають для сімей неприємним клеймом, а про взаємодію з родинами, в яких подібна ситуація вже і не йтиметься.
Зачаткове положення інклюзії в нашому місті. Інклюзивне виховання та навчання в Переяславі є, але воно тривалий час перебуває у процесі розвитку. Інформації щодо того, як мають діяти батьки дітей з особливими потребами наче й немало, але поширюють її нечасто. З цього випливає ускладнення можливості знайти ту чи іншу допомогу для дитини – батьки просто не розуміють, куди звертатися, куди писати заяви та що робити для того, аби дати можливість дитині навчатися у інклюзивних групах чи класах.

Наталія Зубенко також розповіла, як вона бачить такий процес розвитку інклюзивних закладів у майбутньому:

– Я хочу, щоб усі діти з розладами аутистичного спектру і гіперактивністю, незалежно від тяжкості, перебували серед дітей у звичайних садочках. Таким чином вони швидше реабілітуються. Це вже доведено за кордоном. Дитині потрібні лише кваліфіковані асистенти вихователя. Хотілось би, щоб відділ освіти заявив про те, що є можливість такої допомоги. Для цього навіть не потрібен діагноз. Потрібно, щоби представник центру подивився й визначив потребу та рівень дитини. Відповідно, він після цього дає певні рекомендації.

Щоб дізнатися детальніше про стан інклюзивного навчання в садочках та школах Переяслава, ми звернулися до начальника відділу освіти Переяславської міської ради Петра Ярмоленка. Він розповів, що в Переяславі інклюзивне навчання впровадили кілька років тому. У 17 класах шкіл нашого міста наразі навчається 19 дітей з особливими потребами. Також є 17 асистентів вчителя. Крім того, у місті працює інклюзивно-ресурсний центр (розташований у ЗОШ №7), де обстежують дітей та рекомендують їм ту чи іншу програму. У цьому закладі працюють психологи, логопеди, є фізкультурно-реабілітаційний кабінет.

Начальник відділу освіти пояснив, що саме потрібно робити, аби дитина пішла в інклюзивний клас чи групу:

– Батьки беруть висновок у лікарні, проходять обстеження в інклюзивно-ресурсному центрі й дитині рекомендують інклюзивне навчання. Далі обирають зручний навчальний заклад, куди потім призначають асистента вчителя, який буде допомагати дитині.

Петро Ярмоленко наголосив, що в Переяславі працює дитячий реабілітаційний центр “Калинка”. Там займаються як діти дошкільного віку, так і старші, що навчаються індивідуально. Крім того, є можливість організувати інклюзивне навчання у звичайному дитсадочку.

– У нас був випадок, коли дитина ходила в “Любавоньку” й мала асистента вчителя, але через два місяці стало зрозуміло, що вона може бути серед інших дітей навіть без асистента. Дитина повністю інтегрувалася в цю групу й надалі продовжила там перебувати на загальних підставах, – пояснює Петро Ярмоленко.

У групі чи класі допускається певна кількість дітей з особливими потребами – не більше трьох осіб, на яких розрахований один асистент вчителя чи вихователя. Також дітям варто відвідувати додаткові заняття в інклюзивно-ресурсному центрі, заняття з психологом чи іншим фахівцем, якого потребує дитина. В інклюзивно-ресурсному центрі для кожної дитини розробляється індивідуальний план. Якщо батьки незадоволені програмою, вони можуть звернутися до директора щодо перегляду або внесення якихось корективів згідно з потребами дитини.

У Переяславі влітку працює лише один черговий садочок. Поки що там немає асистента вихователя, але зазвичай у Переяславі такі можливості є. Коли буде налагоджено стандартний освітній процес, обіцяють надавати такого асистента. Коментує Петро Ярмоленко стан інклюзивного виховання в Переяславі так:

– Щодо шкільної освіти – питань немає. У позашкільній, в свою чергу, цей процес ми запустили з минулого року. Головне питання тут — це потреба. Є діти, які швидко інтегруються, й іноді увага до таких дітей — це просто відсутність сторонньої уваги. Але, якщо все ж таки дитина має потребу, то допомога їй передбачена. Асистентом може бути будь-яка людина з певною педагогічною освітою, не обов’язково з дефектологічною.

З усіма запитаннями щодо навчання дітей можна звернутися у відділ освіти Переяславської міської ради, що розташований на вулиці Івана Мазепи, 11 (неподалік від музею “Заповіту”).

Контакти: