Працевлаштування неповносправних: заохочувати працедавців!

Заради справедливості варто зауважити, що порівняно зі Законом України «Про зайнятість населення», який діяв до першого січня 2013 року, сьогодні значно розширено додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню інвалідів. Адже законодавство нині передбачає, що в разі невиконання відповідного нормативу протягом року з працедавця стягується штраф за кожну необґрунтовану відмову у працевлаштуванні таких осіб. Його розмір відповідає двократному розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на час виявлення порушення. Тому центри зайнятості рекомендують керівникам підприємств, установ та організацій з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб проаналізувати виконання квоти працевлаштування торік і здійснити попереднє планування щодо виконання зазначеного нормативу в поточному році. А у разі потреби, − інформувати про вакантні робочі місця та потребу в працівниках із числа соціально вразливих категорій населення.

Проте визначених важелів впливу на працедавців відверто недостатньо. Адже чимало з них нерідко висувають до потенційних співробітників надто високі вимоги, або формально подають інформацію про вакансії – суто задля виправдання у разі невиконання чотирьохвідсоткового нормативу працевлаштування інвалідів. Водночас у чинному законодавстві нема достатніх фінансових стимулів для суб’єктів господарської діяльності в разі прийому на роботу інвалідів. Приміром, сума відшкодувань витрат зі сплати єдиного соціального внеску в разі працевлаштування на новостворені місця праці інвалідів є суттєво меншою, ніж для інших соціально вразливих верств населення.

В результаті, як констатує директор Львівського ОЦЗ Василь Барилюк, через складну економічну та політичну ситуацію в країні у центрах занятості побільшало інвалідів, котрі звернулися за допомогою у працевлаштуванні, й водночас зменшилося число вакансій і працедавців, готових створювати для таких краян робочі місця. Скажімо, у січні-лютому ц. р. соціальними послугами фахівців ЦЗ користувалися 1443 безробітних з обмеженою працездатністю, що на 284 особи більше, ніж в аналогічному періоді торік. Заходами активної політики зайнятості охоплено 190 інвалідів. Із них 87 працевлаштовано (на 13 менше, ніж у січні-лютому 2014 року), причому 5 осіб за інформаційної та фінансової підтримки служби зайнятості доєдналися до когорти підприємців-початківців. Окрім статистичних даних, Василь Несторович називає й низку інших факторів, через які ускладнюється пошук роботи для неповносправних. По-перше, пропоноване безробітному інвалідові місце праці повинне відповідати рекомендаціям МСЕК (Медико-соціальних експертних комісій). По-друге , 80% безробітних з інвалідністю мають або вищу або неповну вищу освіту, тоді як у базі даних вакансій домінують пропозиції працевлаштування для представників робітничих професій.

Є ще декілька вагомих причин, які знеохочують інвалідів до трудової діяльності. Для прикладу, у середньому особи з обмеженою працездатністю щомісяця отримують у центрах зайнятості виплату допомоги з безробіття у сумі 2600 гривень, тоді як працедавці пропонують заробітну плату в середньому 1500-1600 гривень або половину (четвертину) ставки. Окрім того, у разі зачислення на роботу особа з інвалідністю втрачає половину призначеного їй пенсійного забезпечення. Виникає риторичне запитання: чи зацікавлений за таких умов інвалід працювати?

Натомість, на думку директора Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Галини Мисаковець, щоби ситуацію у сфері зайнятості інвалідів змінити на краще, потрібно запровадити комплекс реформаторських дій. Передусім, удосконалити порядок їхнього працевлаштування відповідно до визначеного нормативу, прописати пільги для працедавців, котрі активно сприяють зайнятості неповносправних осіб, провести атестацію робочих місць на підприємствах, змінити положення про надання дотацій у разі створення спеціальних робочих місць для тих, хто має ушкоджене здоров’я, тощо.

Відтак, щоби активізувати повернення краян з обмеженою працездатністю до трудового життя, посадовці Львівської служби зайнятості розробили низку пропозицій до чинного законодавства. Основна мета цих ініціатив – зменшення видатків на пасивну виплату допомоги з безробіття й водночас збільшення асигнувань для розширення ринку вакансій через заохочення суб’єктів господарювання до створення нових робочих місць і працевлаштування на них, зокрема, й інвалідів.

Ігор Галущак

Львів