Ерготерапія — це про незалежність: як на Львівщині допомагають пацієнтам відновити втрачені через травми навички

Марія з пацієнтом. Фото: Дивись.info

Марія Кусовська є ерготерапевткою у Центрі Superhumans на Львівщині. Вона допомагає своїм пацієнтам відновлювати втрачені через травму навички самообслуговування та діяльності.

ІА Дивись.info поспілкувалась із лікаркою про професію та роботу із ветеранами.

«Повернути попереднє життя»

Практичний досвід Марії становить п’ять років. Ця професія в Україні є доволі «новою». Стрімко ерготерапія тут почала розвиватись після російського вторгнення, 2014 року.

«До того активно розвивалась фізична реабілітація. Коли багато провідних іноземних фахівців приїжджали, аби ділитись досвідом, то привезли ще одну професію — ерготерапію. Вона у світі виникла після Другої світової війни, коли було багато поранених військових та цивільних внаслідок бойових дій. Цих людей потрібно було інтегровувати у суспільство. Робити щось не тільки з тілом, а й забезпечити людям активність, подбати про те, щоб люди змогли жити попри травми», — ділиться наша співрозмовниця.

Марія Кусовська працює в ерготерапії 5 років. Фото: Дивись.info

Марія каже, що не думала про вибір такої професії і дізналась про подібний напрям роботи лише 2016 року. Практичний шлях як ерготерапевтка жінка розпочала під час навчальної практики у військово-клінічному центрі Західного регіону:

«Я ще з дитинства хотіла допомагати людям та відновлювати їхні фізичні можливості – ще до російсько-української війни. Коли це бажання набуло глибших сенсів, для мене це стало ідейною професією. Ти намагаєшся досягти цілі – бачиш зворотній зв’язок від пацієнта. І людина далі може робити те, що не могла після травми».

Завданням ерготерапії є повернення людини до життєвої діяльності та участі.

Марія пояснює: кожна людина до травми мала якісь свої заняття, хобі, рутинні справи.

«Хтось любив вранці заварювати каву у турці, але через травму втратив таку можливість. І тут вже підключають ерготерапевта. Пацієнт приходить до нас і каже, що вже не може чогось робити, адже втратив таку функцію. Часто такі люди відкидають життя на потім, бо думають, що найголовніше це реабілітація. Насправді значення має все. Завдання ерготерапії —повернути людині попереднє життя, незважаючи на її травму», — додає ерготерапевтка.

Марія вважає, що ерготерапевт має мати високий рівень співчуття та бажання допомогти. Водночас у такого фахівця бути висока психологічна стійкість, тому що ерготерапевти завжди працюють із травмами.

Шлях від реабілітації до прогулянки містом

Наша співрозмовниця ділиться, що часто проходить зі своїми пацієнтами довгий шлях — від початку реабілітації до перших прогулянок. Важливо — мотивувати людину власними вчинками.

«Насправді робота є психологічно важкою. У нашому суспільстві є дуже стійке упередження до психотерапевтів, бо вони вважають, що є найсильнішими. Коли ти працюєш із тілом пацієнта, який отримав травму, ти постійно із ним на зв’язку. Людина приходить до тебе і мимоволі вона сама починає виговорюватись. І тут є дуже тонка межа, бо кожен фахівець-ерготерапевт має розуміти, наскільки він “стирає кордони”», — вважає Марія Кусовська.

Кабінет ерготерапії. Фото: Дивись.info

Додає, що ерготерапевти практично завжди вислуховують пацієнтів, коли працюють із його тілом. Це називає «зціленням».

«Особисто я маю свою особисту терапію, а також є супервізор, у якої я проходила навчання й тренінги, яка нині має зі мною регулярні зустрічі і вона мене провадить у складних випадках. Не можу сказати, що це обов’язково, мати кожному ерготерапевту свого психолога, але точно знаю з власного досвіду, наскільки це важливо», — відповідає вона на питання про те, чи самим фахівцям необхідна психологічна підтримка.

Марія пригадує 2018 рік, коли під час одного із проєктів перетнулась із людьми, котрі пересувались на кріслах колісних. Тоді, каже, її життя кардинально змінилось.

«Я була знайома із тими, хто маючи всі можливості, не вели активне життя, а я побачила людей, які пройшли той період – від травми і до соціалізації – і вони не скаржаться ні на що. Моє уявлення змінилось і я зрозуміла, що немає нічого неможливого, а після травм люди часто стають кращими версіями себе. Це надихає та додає стійкості. Мене особисто це змотивувало до розвитку, навчання, бажання ділитись своїм досвідом», — зазначає ерготерапевтка.

І каже, що пацієнти, навіть маючи однакові травми, по-різному проходять етап відновлення. Всі люди різні і є ті, хто запам’ятовується на все життя.

Ерготерапія — це про незалежність

«Найбільше я пам’ятаю пацієнта з 2018 року. Він отримав важкі переломи обох рук у ДТП. Людина довгий період, маючи руки, жила буцімто без них. І завданням ерготерапії було те, аби допомогти людині виконувати базові речі. Але в нього, як в автоелектрика, була мета – паяти маленькі деталі.

Комусь достатньо відновити “грубу” моторику, а йому навпаки було важливо пропрацювати “дрібну”. Ми працювали дуже довго, поки цю мету не досягли. Чоловік повернуся до роботи», — пригадує вона історію свого пацієнта.

Марія вважає, що найважливіше у роботі ерготерапевта — це зворотній зв’язок: «Тобі здається, ніби ти нічого такого не зробив, а пацієнт тобі дякує, що знову відчув себе незалежним. Ерготерапія – це про незалежність. Ти можеш щось сам, без допомоги інших».

Марія із пацієнтом. Фото: Дивись.info

Ерготерапевтка додає, що часто працює із ветеранами, які прагнуть знову повернутись на фронт. Ідеться також про військових, які отримали протези. Утім, пояснює, є травми, які вже не можуть бути сумісними із несінням служби у майбутньому, попри величезне бажання.

«Тоді нашим завданням є пошук та робота над тим, аби людина знайшла себе в якійсь іншій діяльності. Завдання ерготерапевта – працювати над тим, аби людина знайшла якийсь інший вид діяльності», — говорить Марія Кусовська.

Мар’яна Коваленко