Після протезування знову готуються на фронт: історії українських захисників, які втратили на війні кінцівки (ФОТО, ВІДЕО)

Історії українських захисників, які втратили на війні кінцівки. Фото: Суспільне

Втратив на війні кінцівку, але не втратив бойовий дух. Так каже захисник Іван, який після реабілітації знову збирається на фронт. Він один з тих військових, кого лікують та протезують в одному з медзакладів Вінниччини. Захисники, які проходять тут реабілітацію, розповіли Суспільному свої історії.

Фото: Суспільне Вінниця

Микола Кругляцький — оборонець з Оратівщини. Йому 33 роки. Боронив Батьківщину. Йому і досі, каже, важко розмовляти. Травма була настільки важкою, що побратими вирішили, що Микола загинув.

“Мене хотіли в мішок засунути, записати 200-им. Трохи їм було важко зі мною, бо в мене характер ще важкий”, — розповідає Микола.

Дивом вижив, так про 30 грудня 22 року розповідає оборонець Юрій.

Фото: Суспільне Вінниця

“В місті Соледар тримали позиції. Почався обстріл мінометний. Міна під ноги. Один товариш загинув, двоє 300-их”, — каже Юрій.

Ампутували одну ногу, іншу вдалось врятувати, але аби вона повноцінно функціонувала лікарям, реабілітологам доведеться ще багато попрацювати, каже ортопед травматолог Юрій Деркач.

“У пацієнта виражені дефекти м’яких тканин, кістковий дефект заміщений в нас цементним спейсером з антибіотиком, щоб покращити процес загоєння і готуватись до кісткової пластики”, — розповідає Юрій Деркач.

Іван у лікарні менше місяця. На Донеччині підірвався на протипіхотній міні “лєпєсток”. Лікарі ампутували Івану гомілку, у нього тіло вкрите опіками. Але дух, каже, це його не зламало, відновиться, встановить протез і хоче повернутись боронити Батьківщину, бо як інакше. Задля цього 27 лютого повернувся додому з Франції.

Фото: Суспільне Вінниця

“Градами нас накрили, а в тих зарядах касетні міни. Вони порозкидали їх. На фронті з 28.02.22. Я працював в Європі, і приїхав на війну. Я був біля Марселя, на Середземному морі, а дружина подзвонила о 5-й ранку, сказав, що нас бомблять я одразу приїхав. Вдома був 27, 28 вже у військкоматі”, — каже Іван.

З перших днів повномасштабного вторгнення у штурмовій бригаді Сергій. Півтора року без відпустки, не було як розповідає. Оце, жартує, в лікарню потрапив, заразом і відпочине.

“В мене пів сім’ї військових. Тесть, брат приїхав з Бельгії, вигравши “грінкарту”, зі словами, якщо кожен зробимо по пострілу, ми їх швидше виженемо”, — каже Сергій.

Ще пів року тому не міг поворушити руками чи ногами, повернутись, а сьогодні вже робить перші кроки Микола Кругляцький.

“На праву переніс вагу, ліву переставив. Це ото, як малих дітей вчать ходити так і це”, — каже Микола Кругляцький.

До танців, жартує Микола, ще доведеться попрацювати над навичками, але до перемоги України, певен – встигне! Бо такий день святкуватимуть усі.

Юлія Бараболя