У Львові захисники, які втратили кінцівки на війні, створили команду і грають у футбол (ФОТО, ВІДЕО)

Фото Романа Балука для Львівської міської ради

Ветерани війни, які втратили кінцівки на полі бою, реабілітуються у Львові завдяки футболу. Нещодавно з ініціативи отців-салезіян і тренера Богдана Мельника сформувалась команда Pokrova Lviv AMP, у складі якої – 14 гравців з ампутованими кінцівками. Двічі на тиждень ветерани тренуються на футбольному полі молодіжного центру святого Івана Боско та мають амбітну мету – зіграти на чемпіонаті України серед гравців з ампутованими кінцівками і потрапити у Лігу чемпіонів.

34-річний капітан команди Костянтин Кашула – з міста Ужгород, що на Закарпатті. На війну пішов добровольцем і пройшов військове навчання у Британії. Опісля служив у 5-тій окремій штурмовій бригаді. Взимку цього року, виконуючи бойове завдання під Бахмутом, отримав важке осколкове поранення і втратив ногу. Лікувався в кількох містах України, і вже на реабілітацію та протезування потрапив до Львова. Зараз ветеран багато займається спортом і навіть їздить з Ужгорода до Львова, аби зіграти у футбол, бо каже, що це – найкраща реабілітація.

«Я люблю футбол, і після того, як Богдан (тренер команди – авт.) приїхав у реабілітаційний центр і запропонував мені займатися футболом, в мене очі загорілися. Сам займаюся і хочу, щоб хлопці долучалися і знали, що не все втрачено, що, маючи ампутацію, можна далі жити і продовжувати займатися спортом, проходити реабілітацію футболом. Футбол допомагає фізично, тому що ти стабільно стоїш на ногах, вже можна і без милиць пострибати, можна на одній милиці дальні дистанції долати», – ділиться ветеран Костянтин Кашула.

Тренер та один із засновників команди Богдан Мельник каже, що для нього честь бути наставником ветеранів і допомагати їм відновлюватись. Він їздить по реабілітаційних центрах міста й області та запрошує ветеранів грати у футбол. Так вдалося зібрати команду на 14 гравців, які вже пройшли лікування і зараз на реабілітації. Дехто спеціально приїздить на гру з інших міст – якщо вже завершив відновлення і отримав протез. Перша гра команди відбулась 12 вересня, і зараз тренування проводять двічі на тиждень.

«Зібрати хлопців не так просто, бо вони в процесі реабілітації і думками про те, як швидше відновитися і отримати протез. Але так сталося, що я зустрівся з першим нашим гравцем, який зараз є капітаном, і він став таким містком між нами, тренерами, і хлопцями, яких залучили до тренувань.

Зараз у команді 14 хлопців, і залежно від їхньої зайнятості чи різних процедур, вони відвідують тренування. Але плануємо робити тренування із заїздами – тобто, щоб хлопці у п’ятницю приїздили, субота-неділя – тренувалися, і тоді роз’їжджалися по домівках», – розповідає тренер Богдан Мельник.

Перед виходом на поле ветерани знімають протези і бігають та відбивають м’яч з допомогою милиць. Також вони мають різні вправи і розминки перед грою. Участь у грі беруть по 7 гравців з команди – 6 польових та 1 воротар. У польових гравців ампутована нижня кінцівка, у воротарів – верхня. Польові гравці грають без протезів, використовуючи ліктьові милиці для руху. І підготовка до тренування, і сама гра, і обговорення опісля – все це допомагає ветеранам не лише фізично, а й психологічно, переконаний тренер.

«Ми лише у вересні розпочали тренування, а вже у жовтні наш гравець зіграв у складі національної команди у Лізі націй. Також є Ліга чемпіонів, є національні чемпіонати в багатьох країнах світу – тобто це досить розвинений вид спорту. Під час тренувань хлопці повністю забувають про те, що їх може боліти нога, якої насправді нема – тобто забувають про фантомні болі. І підготовка до тренування, і сама гра, і обговорення, і обід – все це як свій колектив, і, на мою думку, кращої реабілітації, ніж спорт, просто не існує. Бажання у них – неймовірне, і прогрес – також неймовірний, тому що вони по-новому вчаться ходити. Хлопці щиро дивуються своєму прогресу – що було у вересні, і які складні вправи вони виконують зараз», – розповідає Богдан Мельник.

Тренер додає, що зараз співпрацюють з Українською асоціацією футболу для людей з інвалідністю – аби згодом створити національний чемпіонат з футболу серед гравців, зокрема ветеранів, з ампутованими кінцівками. Адже ветерани мають бажання здобувати перемоги і виступати на чемпіонатах.

«Найбільше хлопців до нас приєдналося з центру “Галичина”, він був перший, де ми їздили. Ми плануємо сформувати команду і грати в чемпіонаті України, якщо вийде – потрапити в Лігу чемпіонів», – додає капітан команди Костянтин Кашула.