“Зараз маємо такі важкі ампутації, які не зустрічались ніколи”: уповноважений президента про виклики із реабілітацією поранених

Фото: УКМЦ

Після повномасштабного вторгнення кількість поранених учасників бойових дій збільшилась в рази, значно ускладнився і характер поранень, зокрема ампутації кінцівок. Сьогодні в Україні можуть робити якісні протезування, водночас система надання медичних документів військовим та їхньої реабілітації є застарілою і такою, що виснажує поранених ветеранів.

Про це заявив Уповноважений президента з питань реабілітації учасників бойових дій Вадим Свириденко у програмі “Кава з Трощинською“.

За словами Свириденка, за 9 років війни в Україні створили реабілітаційні центри, програму медичних гарантій від НСЗУ, протез-хаб, а також працюють над запуском у кожній області реабілітаційних центрів та патронатних служб. Водночас такої кількості поранених не було ніколи раніше, тож стара система реабілітації не справляється з цим і її потрібно якнайшвидше міняти.

“Колись ми вважали важким пораненням ампутацію однієї ноги нижче коліна Але зараз, коли я заходжу до таких людей, то кажу: “Друже, тобі пощастило. Це не ампутація. Через 3 місяці будеш бігати, і навіть не відчуватимеш, що немає ноги, настільки тобі якісно все зроблять”, – ділиться Свириденко.

Він розповідає, що сьогодні бійці потрапляють з такими важкими ампутаціями, які не зустрічались ніколи. Це, наприклад, ампутація трьох кінцівок або втрата зору і втрата кінцівок. Ці люди потребують нових методик реабілітації й поновлення. Тож команда Уповноваженого з питань реабілітації зараз працює над цими питаннями.

Зокрема, мають бути створені центри реабілітації в усіх областях і це мають бути різні види реабілітації: медична, соціальна, фізкультурно спортивна І кожен вид реабілітації окремо відпрацьовується.

Для того, щоб надавати пакет послуг Національної служби здоров’я України, лікарні повинні мати відповідних спеціалістів (психіатрів, психологів, хірургів, логопедів), у яких є досвід роботи з такими пацієнтами.

Посадовець визнає той факт, що в Україні досі існує “радянська система надання інвалідності”, зокрема забюрократизованість, велика кількість “папірців, які потрібно надати”, що спричиняє черги й виснажує поранених бійців.

Зараз в Україні відбуваються процеси, які мають це спростити й змінити систему, каже Свириденко. Зокрема, будуть електронні черги, також створюються патронажні служби, адже раніше допомога пораненим з отримання висновків медичних комісій була здебільшого покладена на плечі волонтерів.

Крім того, команда уповноваженого співпрацює з територіальними громадами для того, щоб у них почали працювати соціальні менеджери, які б опікувалися питаннями ветеранів:

“Такий фахівець має знати, до кого прийти, який взяти папірець і навіть, як надати первинну психологічну допомогу“.

Свириденко зауважив, що для кардинальної зміни системи вивчають досвід інших країн в цій сфері. Зокрема, орієнтуються на ізраїльський та американський досвіди.

Також уповноважений президента пояснив, як правильно себе поводити з пораненими захисниками у госпіталі та поза його межами. По-перше, потрібно запитати у них, чи потрібна їм допомога, а не одразу бігти відчиняти двері. По-друге, не запитувати у ветеранів про кількість вбитих ними ворогів. Коли уповноважений відвідує бійців у лікарнях, він спочатку поводить себе з ними як людина, яка теж отримувала важкі поранення та проходила тривале відновлення. І лише потім він розповідає про свою посаду, обов’язки й реабілітаційні програми для ветеранів.

“Все це перш за все, щоб нас сприйняли — ми ж не як службовці, як ветерани заходимо — щоб мене сприйняли, як свого, інакше довіри не буде насправді. А тоді я уже через деякий час розповідаю, що я займаюся ветеранами, що я уповноважений президента, тому що дійсно треба отримувати оцю довіру”, – каже Свириденко.

На думку посадовця, психологи припускаються помилок під час першої зустрічі з травмованими бійцями, особливо, коли запитують у них про їхній бойовий досвід та отримані травми.

“Друзі, не можна цього робити, абсолютно. Ми беремо і занурюємо його з головою знову у всі ті бої, і це стрес для ветерана”, – наголошує чиновник.

Свириденко розповів, що члени його команди навчають поранених захисників, які втратили кінцівки, користуватися спеціальними манжетами та софт-протезами для прийому їжі. Він пояснює це тим, що спроби медичного персоналу робити це за них, викликають у військових емоційну травму.

“Його ж годують, а це стрес, “великого дядька і годують!” Сприйняти це важко. Тому, коли ми заходимо, через 10 хвилин він уже сам вміє їсти, пити, однозначно довіра вже інша. Я йому показую, як користуватися протезами, а через 20 хвилин він сам мені розповідає свою історію”, – розповів уповноважений.

Вітатися з бійцями, які втратили кінцівки, треба правильно. Свириденко пояснює, що краще замість потискання рук легенько торкнутися своїм кулаком його штучної кінцівки.

“Бо інколи, як схопляться за протез, і страх з’являється в очах, це несподіванка. Але такі бар’єри ми теж уже пройшли, коли беруться за протез, одразу питають: “А, ти воював?”” – пояснює посадовець.

Нагадаємо, програму безоплатного протезування та реабілітації для українців, які втратили кінцівки внаслідок війни, також запустив український благодійний фонд BGV спільно з урядом Естонії. Протезування здійснюється в Таллінні на базі Ida-Tallinna Keskhaigla (Східно-Талліннська центральна клінічна лікарня). Для українців протезування в межах програми є повністю безплатним: виготовлення, встановлення, реабілітація у Східно-Таллінській центральній лікарні та логістичні витрати беруть на себе ініціатори проєкту.

Станом на лютий 2023 року в Україні в межах державної програми забезпечення військовослужбовців і військовослужбовиць протезами та ортезами, спеціальними виробами для занять спортом відшкодували за виготовлення цих виробів суму у 2,4 мільйона гривень.

«Центр прав людини ZMINA»