Чим підтвердити свою інвалідність?

Нещодавно організатори одного масового заходу попросили мене надати їм «свідоцтво про інвалідність», яке підтверджувало би моє право на пільгову участь у ньому. Оскільки ж такого документу чинне законодавство не передбачає, я вирішила допомогти читачам розібратися в тому, які документи про інвалідність існують і якими з них можна її підтверджувати.

Рівень спілкування українського бізнесу та громадського сектору з людьми, які мають інвалідність, та про них, викриває велику культурну прогалину. Так, відповідальні за публічний захід особи цікавляться: «Ви маєте інвалідність чи на візку?». Працівниця державного підприємства або медичного закладу різко запитує по телефону: «Ви інвалід?». Досі пострадянські українці щиро дивуються, чому це вони повинні казати довге «людина з інвалідністю» замість короткого і звичного «інвалід»? І чому аптеки, не обладнані пандусами, рельєфними інформаційними табличками чи рифленою поверхнею на підлозі, повинні шукати доступні приміщення або закриватися?

Причиною такого підходу є необізнаність наших громадян з питань інвалідності, оскільки багато десятиліть дана тема в Україні замовчувалася. «Інвалід» завжди асоціювався з немічним утриманцем, який паразитує на суспільстві, тому такого статусу намагались уникнути. В радянських школах і в інститутах не готували ані до життя з інвалідністю, ані до спілкування з такими людьми.

А тим часом, з різних причин їх стає все більше. Зокрема, після ДТП і АТО. І от, дорослі люди, виховані в інформаційному «вакуумі» щодо інвалідності, опиняються в життєвій ситуації, про яку вони нічого не знають. Ну, крім права на мізерну пенсію, безкоштовний проїзд у транспорті та позачергове обслуговування в деяких закладах. І це при ратифікації Україною міжнародних договорів, якими держави зобов’язуються забезпечувати й заохочувати повну реалізацію прав людей з інвалідністю. Тому зараз наше суспільство потребує знань про таких своїх членів, в тому числі про те, як вони можуть підтверджувати свій статус.

Варто почати з того, що документи про інвалідність можуть бути різними. Один з них підтверджує її як міру втрати здоров’я згідно зі ст. 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Він називається «довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією» (надалі, відповідно, — довідка і МСЕК), і його форму № 157-1/о затверджено Наказом МОЗ України від 30.07.2012р. № 577. У довідці зазначається група інвалідності, її причина, термін, до якого встановлено цю групу, та висновок про умови і характер праці людини з інвалідністю.

Однак для підтвердження пільг цей документ навряд чи згодиться. По-перше, у ньому містяться дані про стан здоров’я людини, які чинне законодавство відносить до конфіденційної інформації. Відповідно ж до ч.1 ст.7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» це означає, що власник такої довідки має право відмовитись її надавати, і ніхто, крім держструктур і роботодавця, не вправі змусити його це зробити.

По-друге, у названому документі немає фотографії власника, тому встановити його особу можна лише за наявності паспорта чи іншого посвідчення особи.

Для цього існує друга категорія документів, а самі ті, що підтверджують інвалідність як підставу до отримання певних пільг чи державних виплат. Так, ст.ст. 1 і 25 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачають, що громадяни мають право на державну пенсію, зокрема, по інвалідності за умови наявності у них відповідного трудового стажу. Призначення такої пенсії підтверджується пенсійним посвідченням, форму якого затвердив Пенсійний фонду України. У цьому документі зазначається лише вид пенсії, у даному випадку по інвалідності, без уточнення її причини, групи та строку встановлення.

А от державна соціальна допомога громадянам, які мають інвалідність з дитинства, та дітям з інвалідністю, що призначається на підставі однойменного Закону, — інша річ. Її отримання підтверджується посвідченням, форма якого затверджена Міністерством праці та соціальної політики України у 2007 році. У цьому документі зазначається не лише причина та група інвалідності, а й вид такої: по зору, слуху чи опорно-руховому апарату. Оскільки ж дана інформація є конфіденційною, то можна звернутися до нині діючого Міністерства соціальної політики України з пропозицією про внесення змін до порядку оформлення посвідчення. А саме запропонувати заповнювати відповідні графи лише за згодою людини з інвалідністю або її законного представника. Якщо Міністерство відмовить у внесенні цих змін, то його рішення можна буде оскаржити до адміністративного суду.

Форми обох посвідчень передбачають місце для фото їхніх власників, тому ці документи зручніше пред’являти організаторам різних заходів для пільгової в них участі.

Наталія Мороцька

KNK.media