Гордість країни: аварія прикувала її до ліжка, але заради дітей вона стала чемпіонкою з плавання

Фонд Віктора Пінчука разом зі всеукраїнською газетою «Факти» і телеканалом СТБ організовує десяту щорічну премію «Гордість країни». Її отримують звичайні люди, чиї життя є взірцем мужності, самовідданості й життєлюбства. Їхні прості вчинки потрібні Україні.

Її шия обвішана різнокольоровими медалями. Вона чемпіонка та рекордсменка з плавання. Але не може ходити. Після аварії та небажання жити знайшла в собі сили та зціпила зуби. І стала гордістю своєї родини.

Наталя Прологаєва:

Ребенок подошел ко мне и так ласково и нежно меня обнял и говорит: «Мамочка, пошли со мной поиграем!» Конечно, я была обездвижена.

Вона мала все: роботу, двох діток та коханого чоловіка. Та в одну мить найближча людина зруйнувала усе.

Наталя Прологаєва:

Я ехала с мужем после банкета. Так сложилось, что он выпил. Мы врезались в другую машину по его неосторожности.

Наталя Прологаєва:

Когда я пришла в себя, я не поняла, что со мной произошло. Почему я не могу двигаться. Это был паралич нижних конечностей. Мне сказали – ты никогда не встанешь, смирись, так бывает, нужно искать цель в другом чем-то, и ты должна найти выход сама.

Майже рік вона лежала прикутою до ліжка. Чоловік не витримав та залишив її з двома дітьми.

Наталя Прологаєва:

Руки опускались и часто не хотелось ничего делать, просто не хотелось даже жить. Но когда я смотрела на детей, я понимала, что вот моя цель, вот мой стимул и я должна жить ради них.

Саме діти змусили маму зробити перший крок.

Наталя Прологаєва:

«Мамочка, пошли со мной поиграем!» Я сказала – хорошо, и я впервые в жизни сползла с кровати.

День за днем вона вчилась жити по-новому. Коли віра в життя повернулась, Наталя згадала про дитяче захоплення.

Мама Наталі Прологаєвої:

В 13 лет она уже была кандидатом в мастера спорта. Мы очень радовались ее победам.

Наталя Прологаєва:

Так как я имела уже базу техники и спортивную базу, в принципе, я начала немножко вспоминать, как это было.

2 місяці вона відновлювала техніку, після чого її помітили тренери параолімпійської збірної України. Жага до життя їх приголомшила. Вже за півтора роки вона привезла перше золото на чемпіонаті Європи в Ісландії. Та попереду був найтяжчий виклик – паралімпіада у Лондоні.

Наталя Прологаєва:

Хотелось показать, что я отличница. Работы было очень много. Было очень тяжело. Иногда думаешь, Боже мой, когда это все закончится.

Наталя Прологаєва:

Эту медаль я посвятила своим детям.

Далі – 2 золота, 1 срібло та 3 світові рекорди. Вона стала найбільшим відкриттям параолімпійської збірної. Героїнею її зустрічали вдома діти, мама та вся Україна. Однак довго бути з ріднею Наталі не вдалося. Її здоров’я знову підвело чемпіонку. Через постійні запалення легенів лікарі порадили змінити клімат з рідного містечка Лозова на теплий Крим. За місяць після змагань вона переїхала до Севастополя. Діти з бабусею лишились вдома і майже півроку вони з мамою не бачились.

Діти:

Мы очень скучаем по маме, очень сильно. Мы часто просматриваем фотографии, где мы вместе. Нам очень хочется к ней. Мы никогда не были у нее в Севастополе и решили сделать ей сюрприз на день рождения.

«Вiкна.UA» +ВІДЕО