– Різкий удар головою в дно водойми і повністю оніміння тіла, – Іван Космина розповів, як цей день змінив його життя

10.06.2020

07.06.2020 — Іван Космина знаний у Гусятині активіст та депутат Гусятинської ОТГ. Чоловік вже 10 років пересувається на інвалідному візку через випадок на воді. Свою історію розповів у мережі фейсбук, пише ДОБА.

Сьогодні рівно 10 років, як моє життя кардинально змінилося. Я й досі пам’ятаю той день 7 червня 2010 року в усіх деталях. Запах вранішньої кави і сигаретного диму. То був звичайний день, який не відрізнявся від інших. Ми вигрузили сваї з вантажівки і вирішили скупатись у ставку, той стрибок у воду був останнім… Різкий удар головою в дно водойми і повністю оніміння тіла.

Тоді я й гадки не мав, що мене чекає попереду. Після трьох місяців лікарняних палат, я повернувся додому і тоді почалось найгірше. Я не хотів жити в такому стані. І попри те, що велику підтримку я відчував від мами та друзів сили мене покидали, я був на грані. Моє тіло мене не слухалось і я повільно опускався на дно.

Саме складне після травми – то вирішити жити далі. Це дуже не просто, особливо тоді, коли ти вже на дні. Мені допоміг випадок, одне знайомство, яке змінило хід моїх думок і згодом я зрозумів, що немає нічого неможливого. Я поставив собі ціль і почав творити себе заново. Я не знаю скільки сил треба витратити до досягнення цієї цілі, але я бачу світло в кінці тунелю.

”Ваш сИн РастєнІЄ” саме так Київські нейрохірурги сказали моїй мамі через три дні після операції. Але ці останні 10 років в моєму житті були найкращими. Я зрозумів істинні цінності життя людини. ”РастєнІЄ” перетворилось в людину, яку звати Іван. Тоді я навчився любити, радіти кожному прожитому дню і цінувати його. Коли я почав називати себе людиною, а не ”РастєнІЄм”, я почав працювати з молоддю, створив ГО людей з інвалідністю.

З часом в мені побачили людину і запропонували співпрацю з Благодійними Фондами допомагаючи людям взуттям, одягом, ходунками, колясками, продуктами. Дивлячись як на людину, мене запросили бути помічником депутата ВР, пізніше обрали депутатом в Гусятинську ОТГ.

Коли я почав називати себе людиною, а не ”РастєнІЄм”, я почав вести активний спосіб життя, їздити на концерти, і навіть декілька разів виступати зі сцени РБК та Театру. Так, це не грандіозні проекти, але я жив, а не існував. ІНВАЛІД!? Хто це?

Мені декілька разів говорили: Іван, ти всеодно програв. Соц.таксі не придбали, пандуси не встановили так, як повинно бути та й сесійну залу не перенесли, як ти хотів і плювати, що ти посилався на Закони які гарантують наші права. Я помилявся, але не програв. Бо чи зможе хтось з тих, хто не голосував за мої ініціативи написати під цим постом: Я пишаюсь тим, що був проти придбання соц.таксі, чи проти пандусів, чи проти зміни сесійного залу!?

Моя ціль – це жити незалежним життям і домогтися виконання Законів, які захищають права ЛЮДЕЙ з інвалідністю.