«Я не бажаю бути причиною відведення очей»: як реагувати на людей з протезами

Фото: armyinform.com.ua

Незабаром потепліє, люди змінять пальто та светри на шорти і футболки. Містяни побачать більше людей, чиї руки та ноги замінили протези. Саме тому варто поговорити про ніяковість, яка може виникати в оточуючих, та те, як правильно поводити себе.

Днями це питання порушив військовий Олександр Терен, який втратив обидві ноги на війні.

Фото: Олександр Терен

Він розповів, як йдучи вулицею одного разу, помітив прикуту до себе увагу перехожих.

«Я був, як зазвичай, в шортах, оскільки практичність переважає над естетичністю у виборі одягу. Мимоволі опускав погляд, щоб не зустрітися зі зніяковілими очима перехожих. Я зрозумів, що і мені стає ніяково. Але я не бажаю бути причиною дискомфорту людей, причиною відведених очей чи причиною перемовлянь! Хіба ж то мій вибір відрізнятися якимось чином візуально від звичайної людини?! Це не я і не тисячі інших захотіли відчути таку різницю з вами!» — наголошує Олександр на сторінці однієї з соціальних мереж.

З побаченого військовий зробив висновок, що надалі буде ходити лише у шортах, щоб поступово подолати цю ніяковість у суспільстві. За його словами, не варто соромитись питати у людини зі сталевою ногою чи рукою, що сталось. Розуміючи, що це військовий, можна сміливо подякувати за сплачену за свободу ціну.

Порушив Олександр Терен і питання зовнішнього вигляду військових, коли вони приїжджають в місто у відпустку всього на день чи декілька. Так, вони можуть не звернути увагу на бруд на одязі чи руках (бо так вже звиклось там, де немає ані часу, ані змоги привести себе до ладу), проте вони не повинні відчувати ніяковості, заходячи до будь-якого закладу. Військовий заслужив на відпочинок і повагу, адже саме завдяки йому та іншим захисникам цей заклад має змогу зустрічати гостей щодня.

«Будучи на обіді, святкуючи, гуляючи з друзями, знайте, що в цей самий час хтось їде в госпіталь, хтось у відпустку або ж у справах, з брудними руками, обличчям, одягом, і ніхто не в праві соромити їх чи змушувати ніяковіти! Бо завдяки нашим військовим ми можемо бути чисті і жити, наскільки це можливо, повноцінно!» — додає Олександр.

Журнал Житомира