Недоступне місто Дніпро паралімпійці мотивують змінити ситуацію (ВІДЕО)

Антон Коль і Зоя Овсій, призери паралімпіади, вивчають місто на предмет доступності. Результат негативний.

Вижити у Дніпрі в інвалідному візку, та і більше того — жити повноцінно і якісно. Так завдання кожного дня наше суворе місто ставить перед сотнями людей. Звичайний похід в магазин для них перетворюється у смугу перешкод. Спортсмени-паралімпійці привезли із Ріо не тільки медалі та славу для України, а і враження про те, яким повинно бути справді ДОСТУПНЕ місто. Адже це проблема не тільки людей з інвалідністю — їх чудово розуміють і мами з дитячими колясками, і літні люди.

Дмитро у нашому місті проїздом. Така перепона на його шляху — не перша і не остання. Але найважче — зайти в громадський транспорт. Хлопець кличе на допомогу пасажирів — ніхто не відгукнувся.

«Знаєте, це на камеру просто. А так би вони допомогли. Ну, я не знаю, в Дніпрі не був ще».

З другого разу Дмитру щастить — знайшлися добрі люди. Проїхавши одну зупинку у трамваї, назад хлопець повертається самотужки, демонструючи неабиякі вміння. Резюме Дмитра щодо нашого міста невтішне:

Дмитро Щебетюк — співзасновник ініціативи “Доступно UA”: «Я, признаюся, такий спантеличений, в шоці — жахливо просто. Частина великих міст, де я бував — там є напрацьовки якісь. Зараз активно роблять пониження. Тут ніби не чули, що це треба робити. При цьому, це ж не тільки для людей на колясках та з інвалідністю, але й для мам з колясками — це ж набагато зручніше пересуватись».

Зоя Овсій з Дмитром повністю погоджується. Вона — призерка паралімпіади з метання булави. Нещодавно повернулася з Ріо-де-Жанейро. Каже, контраст вражає: у нас до створення пандусів підходять формально.

Зоя Овсій — призерка паралімпіади 2016: «Нормально выстеленный пандус, но под таким углом — шестьдесят градусов или сорок — ну кто туда заедет? Мамаша с коляской даже не сможет. Не по стандартам делают».

А дехто навіть таких заїздів не робить. До цього кафе, наприклад, Зоя зайти не зможе. Ми марно намагалися знайти директора закладу чи принаймні адміністратора.

Колега Зої Антон Коль на паралімпіаді виборов бронзу. А сьогодні він разом з однодумцями проводить для дітей з інвалідністю мотивуючу бесіду. Спортсмен ділиться з нами як змінилося його життя після участі в іграх.

Антон Коль — призер паралімпіади 2016: «Легче немного жить стало — и в плане статуса, и есть какие-то возможности, и деньги, и, конечно, больше возможностей помогать другим, организовывать какие-то мероприятия. Нужно бороться. Я сам вырос в интернате, я знаю что это такое и как нелегко идти к этому всему».

Антон сподівається, що серед дітей, які присутні на заході — майбутні паралімпійські призери. Головне — вірити у свої сили і відстоювати свої права.

9 канал