Параолімпійські ігри. Результати Київського відділення «Інваспорт»

У цьому році пройшли параолімпійські ігри у Лондоні. Україна гідно виступила, посівши четверте місце у світі. Було багато суперечок, навколо ігор, суддівства та нагород. Але, тим не менше, ігри закінчилися, спортсмени повернулися в Україну, і почали готуватися до наступних змагань. Ми поговорили з Даупшасом Василем Казимировичем з київського центру фізкультури і спорту інвалідів «Інваспорт». Він прокоментував перемоги київських спортсменів та розповів про особливості підготовки спортсменів з інвалідністю.

Скільки спортсменів делегував Київ в цьому році?

Київ цього року делегував на параолімпійські ігри 11 спортсменів. І 9 з них привезли медалі.

Які це види спорту?

У нас є, я зараз буду говорити по медалям. У нас 5 медалей золотих – перше місце, – це гребля – Алла Лисенко. Боротьба – Соловей Дмитро. Плавання – Федина Олексій. Також золоті медалі у Істоміної Катерини і Панкратової Тетяни. Крім цього, у нас одна срібна медаль і чотири бронзові. Бронзові в принципі, усі в плаванні, і одна в сидячому волейболі (дівчинка була в збірній, яка зайняла третє місце). Вперше, в цьому році, дзюдо для незрячих внесли до списку параолімпійських видів спорту. Федерація «Дзюдо України» нам у цьому дуже допомогла, і вийшло чудово. Хлопчик у нас зайняв перше місце – Дмитро Соловей. Що можна сказати, я вважаю – це дуже вагомий внесок у програму виступу національної збірної. Наша делегація у Лондоні, яку очолював Валерій Михайлович Сушкевич, боролася за кожну медаль. Ви напевно знаєте, що у нас забирали золото у штовханні ядра. Ми не змогли довести нашу перемогу. І наша спортсменка не виходила навіть брати медаль за друге місце. Суддівство було неадекватне. Якщо ви дивилися футбол – англійський суддя судив так погано, що це було видно неозброєним оком. Він хотів зробити все, щоб команда України не взяла ще однієї медалі. Тоді б Англія була нижче рівня, ми б зайняли третє місце в світі, а вони – четверте. Але, все одно, ми посіли досить високе місце в світі, і київські спортсмени, слава Богу, не останні.

Які у вас умови підготовки параолімпійців? Євпаторійський центр – це єдиний центр, де проводять збори параолімпійців?

Так. Правда перед від’їздом ми проводили збори і у нас, в Києві. Але, знову ж таки, справа в тому, що у Київського центру немає свого офісу, я вже не кажу про спортзал, басейн і так далі. Все, що у нас є, це в загалі, на добровільних засадах. Ми просимо нам допомогти, і люди йдуть нам назустріч. Спасибі їм, надають нам місця для занять, іноді безкоштовно, іноді за якісь маленькі гроші. Але, тим не менше – це не вихід з положення. Якщо зараз подивитися, то дуже малу кількість басейнів, спортзалів обладнано для потреб інвалідів. Я б сказав, що в основному, не обладнане. Київ як міжнародне місто, повинен бути гідно обладнаний. Ми чекаємо, що коли–небудь це зміниться, і ми зможемо створити нормальні умови для наших спортсменів.

Що Ви скажете про змагання з ловлі риби (Фестиваль «Золота рибка». Ловля риби, як вид спорту, нещодавно включено до параолімпійських видів спорту в Україні)?

Ми перший раз проводимо офіційну першість для дітей–інвалідів зі спортивної риболовлі, та й для дорослих в перший раз. Тому що, вперше в цьому році, спортивну риболовлю, за допомогою Валерія Михайловича Сушкевича, ми включили в програму параолімпійських ігор. У цьому році і в наступному будуть експериментальні змагання. А потім ми офіційно включимо їх в календар, і вже будемо мати можливість формувати збірну. Київську команду, і для чемпіонату України, для Європи, і так далі. Тобто, ми починаємо трохи заздалегідь, трохи раніше за всіх. Ми готуємося.

Що ви скажете про такий спортивний напрямок, як карате для інвалідів?

Карате. Я дивився змагання колясочників, нозології. Є різні види програм: є контактні, є безконтактні, є багато варіацій, які я вважаю можна пристосувати для інвалідів. Будь–який вид спорту заслуговує на увагу. Будь–який вид спорту, якщо він підходить, для інвалідів, потрібно розвивати. І Бочче, яка у нас призначена для дуже важких дітей, для ДЦП. Бочче – це дуже відома середземноморська гра, зараз набула великого поширення. Зараз у нас є можливість займатися гірськолижним спортом для колясочників, яким важче знайти найбільш придатний для них вид спорту, ніж іншим інвалідам. Нам Федерація сказала, якщо є бажаючі потрапити в Сочі, особливо дівчата, то готуватися потрібно вже зараз. Параолімпійські ігри в Сочі через чотири роки. Ми зараз активно шукаємо тих дівчат (колясочниця), які зможуть займатися. Ще у нас є стрільба з лука. Наша дівчинка брала участь у параолімпійських іграх – Маркітантова Ксенія, але їй не вистачило одного балу, щоб вона потрапила в призери. Вона взяла п’яте місце, що для першого разу непогано. Найбільша кількість людей з інвалідністю займається плаванням. Є й такі напрямки, які ми ще не довели до хорошого рівня розвитку – це баскетбол. Баскетбол на колясках. Були певні перешкоди, пов’язані ще й з тим, що потрібно знайти і придатний контингент. Все–таки, команда, це трошки складніше, ніж одиночний виступ. Відкрили дзюдо, розвивається тільки другий рік.

Для незрячих?

Зараз – так, тільки для незрячих. Ще у нас є такі види спорту як: фехтування, стрільба, пістолет. Можна займатися в будь–якому виді програми. Тобто, потрібно подивитися, де можна себе проявити. Гребля у нас є, але умови в Києві не достатньо розвинені для інвалідів, тому ми змушені своїх гребців відправляти в Дніпропетровськ на підготовку. У нас є люди – Алла Лисенко, яка завоювала друге місце, прекрасно виступила. Але вона одна, шукаємо зараз тренера, хто б зміг з нею ще позайматися.

Якщо у людини ДЦП і слабкий слух, за яким захворюванню йому краще вибрати групу?

Я б порадив ДЦП. У слабочуючих дуже сильна конкуренція навіть в Україні, і там потрібно займатися з раннього дитинства. У нас є прекрасні команди: волейбол – чемпіони світу, дівчинки. Хлопчики – третє місце; пляжний волейбол – чемпіони світу; баскетбол – третє місце Європи. Є можливості займатися але, я вважаю, що в цьому випадку краще вибрати ДЦП. Тому що є світові ігри ДЦП. Є можливість швидше потрапити в збірну, конкуренція трошки менше.

Які вікові рамки для людей з інвалідністю, які можуть займатися спортом?

Рамки у нас такі ж, як і в здоровому спорті, тобто у нас є обмеження занять у дитячій спортивній школі. А в основному в нас тренера, які працюють з дітьми. У дитячій спортивній школі можна займатися до 28 років. Але знову ж, якщо людина потрапляє у збірну команду, то вік не має ніякого значення. У нас є люди вже у віці, в таких видах спорту, які допускають такий вік: стрільба, стрільба з лука, фехтування, навіть у футболі у нас є ампутанти у віці. Ось зараз вони їздили на великий турнір. Варіанти є, головне, коли у людини є бажання займатися. Звичайно чим раніше, тим краще.

Спортсменам, які входять в збірну виплачується якусь винагороду, зарплата?

Так, звичайно. Ті, які у нас потрапляють у штатну збірну команду, вони отримують зарплату. Плюс, якщо у них є результати, державну стипендію. Плюс, вони отримують, якщо це час підготовки до параолімпійським іграм, стипендію міську, протягом року перед іграми. Плюс вони отримують нагороди – наприклад, саме велике, я скажу по місту Києву, це чемпіонат світу, перше місце 25 тисяч грн, і йде градація все менше і менше. Крім цього є ще гранти міжнародні, на які, я припустимо, не можу сам презентувати своїх спортсменів, але вони самі можуть. Ми бюджетна організація, і діємо в рамках Бюджетного кодексу України.

Антонович Вікторія

INVAK.INFO