Врятувати тих, кого забули: як Харків допомагав людям з інвалідністю (ВІДЕО)

Лютий 2022. Харків під постійними обстрілами. Люди не звикли до війни, вони не знають, що робити. На виїзді з міста – затори. На вокзалі натовп та паніка. В цей час декілька волонтерів, які й раніше опікувалися проблема людей з інвалідністю, розуміють – загальної організованої евакуації людей з особливими потребами не буде, але самим їм не вибратися. Якщо навіть не вб’є снарядами, скоро у них закінчаться їжа та ліки, самі про себе подбати зможуть не всі. Тоді народжується план: евакуювати всіх, кого можна, власними силами.

Даніель Солодчик, волонтер

Мій день в березні месяці, кожного дня я вставав о 5 ранку, щоб посадити групу. Й так було кожного дня, ми збирали 20-30 людей, щоб евакуювати. Зараз це раз на місяць. Це люди, які знаходяться під окупацією у харківській області, вони виїжджають звідтіля, звертаються до нас у паб ликах знаходять, й говорять нам потрібна допомога, ми хотіли б евакуюватися.

Власним транспортом волонтери доправляли людей з інвалідністю до залізничного вокзалу, де перевізники змогли створити реальний живий коридор та виділити окремі вагони для незрячих, лежачих, людей на візках, людей з ментальною інвалідністю. Далі – дорога на захід, й у більшості – за кордон.

Даніель Солодчик, волонтер

Дуже багато різних людей, різних трагедій семейних, й це країни Європи, ЕС: Польша, Голландия, Франція, Німеччина приймали наших людей, робили все щоб їх умови проживання були максимально придатними, максимально комфортними, тут подяка всім нашим партнерам.

Однією з перших груп, яку вивіз Данієль – мешканці гуртожитку для незрячих. Наталя розповідає: перший тиждень вони ховалися у підвалі своєї старенької будівлі, поки не прийшли волонтери.

Наталя, незряча

Вывозил наш Даниєль и Валентина Антоновна, на своїй маленькой машине, наверне ходок пять делал, как раз стреляли очень сильно, это было 5 число, бомбили Харьков по полной, мне так его было жалко, страшно, я честно говорю. Одна партия выехала, ну ты типа спасен, а там еще сколько людей, но он под обстрелами.

Наталя разом з родиною поїхала до Польщі, але вже влітку повернулася у Харків. Каже, приймали їх дуже добре, допомагали, але в цьому гуртожитку вона прожила 38 років, тому вирішила повернутися.

Наталя, незряча

У нас была очень хорошая семья, которая нас приняла, ну правда очень хорошая. Нам помогали чем могли, в любимый Харьков, здесь даже дышится по-другому.

Волонтери просять підопічних не повертатися до кінця війни в зону бойових дій. В країнах ЄС їм надають необхідну допомогу, зокрема медичну, тут це зробити складно. Але тим, хто все ж таки повернувся, намагаються допомагати на місці. Наразі у Харкові утворилися цілі волонтерські ланцюжки. Перевіреним волонтерам на місцях, таким як Данієль Солодчик, організації, які займаються логістикою, такі як «Смарт медіа», передають пледи, продукти, ліки, засоби гігієни, які знову допомагають закупати міжнародні та українські фонди, яким жертвують українці та європейці.

Олександра Щукіна, ГО «СМАРТ МЕДІА»

Ми й зараз продовжуємо допомагати харків`янам, людям з інвалідністью, завдяки нашим партнерам, які дають нам можливість вже в другий раз працювати, допомагати людям.

Але від волонтерів залежить не все. Наближається зима й без місцевої влади організувати опалювальний сезон неможливо, зокрема у старенькому гуртожитку для незрячих.

Марина Николаева

АТН