На інвалідному візку й з котом. Історія переселенця, який евакуювався з Часового Яру до Дніпра (ВІДЕО)

Суспільне Дніпро

Залишив квартиру, речі та техніку, але взяв кота. Сергій Плужников, який останні 11 років пересувається на інвалідному візку, виїхав з Часового Яру на Донеччині.

Про те, як добирався до Дніпра зі своїм вірним другом — котом Кєшею, чоловік розповів Суспільному.

Щовечора, розповідає Сергій, думав виїхати. Але зранку ставало тихіше, і він лишався. Не хотів кидати домівку та кота Кєшу.

“За 5-7 хвилин до обстрілів Кєша йшов. Ближче за нього у мене нікого немає. Мені його маленьким принесли, прижився. Але з характером: щось не подобається — ховається”, — розповідає чоловік.

Одного дня ракета влучила поряд з будинком Сергія. Тоді й вирішив, що чекати більше не можна, зателефонував волонтерам.

З собою взяв найважливіше — трохи одягу, документи та переноску для Кєші. Удвох з котом, каже, їхали у тамбурі евакопотяга.

Ноги Сергій втратив 11 років тому. Тоді лікарі поставили діагноз: атеросклероз судин, зробили операцію. Тож чоловікові довелося вчитися жити в інвалідному візку. До того, згадує, працював муляром, слюсарем, брався за будь-яку роботу.

У Дніпрі чоловік мешкає у центрі для маломобільних переселенців, але це тимчасовий прихисток. Волонтери кажуть: знайти житло людям з інвалідністю вкрай важко, тим паче, якщо у них є домашні улюбленці.

“Якщо вони заздалегідь не домовлялися у конкретне місце, то у звичайний шелтер їх з тваринами не візьмуть”, — говорить голова громадської організації “Центр соціальної адаптації для людей з інвалідністю “Океан Добра” Ольга Волкова.

Сергію пропонували переїхати у геріатричний пансіонат або будинок для людей літнього віку.

“Я не хочу туди. Я вдома справлявся сам, на рибалку їздив. Ніг немає, це не означає, що інвалід”, — каже переселенець.

Сергій разом з Кєшею планують продовжити свій шлях. Сподіваються знайти прихисток у Київській області.

Автори — Софія Москаленко, Єгор Вісковатов

Ірина Руденко