Продовжує виборювати нагороди в евакуації: як літній бахмутянин з 1% зору завдяки шашкам облаштувався на новому місці (ФОТО)

Архівне фото Вільного радіо

75-річний Віталій Кривошей знав у центрі Бахмута “кожний камінчик”. І це буквально: чоловік має дуже поганий зір та ходить з тростиною. Тому він не бачив штурму російської армії, але обстріли чув та відчував. Виїхав із небезпеки у листопаді 2022-го та вже рік живе на заході країни. До Дня незрячих Віталій розповів, як шашки допомогли йому евакуюватись та облаштуватись на новому місці, пише «Вільне радіо».

“Живу у Луцьку — на чужбині. У своїй, звичайно, країні, але ж не у Бахмуті. Звідти поїхав, захопив лише тростину, документи, пару одежин та й все. В шашки граю”, — розповідає Вільному радіо 75-річний Віталій Кривошей.

У чоловіка після перенесеної у дитинстві хвороби залишився 1% зору, з ним він і прожив у Бахмуті усе життя. Кілька років тому він овдовів. Тож на евакуацію у тисячі кілометрів на захід країни відважився сам.

Зі штурмованого росіянами Бахмута Віталій Кривошей виїхав у листопаді 2022-го. Хоча можливість врятуватися з-під обстрілів була й раніше. “Сподівались, що буде краще, що, може, закінчиться війна. Не вийшло”, — каже співрозмовник.

Фото Вільного радіо

До вторгнення росіян Віталій Кривошей захоплювався шашками: регулярно тренувався, брав участь у змаганнях, у тому числі міжнародних.

Завдяки цій грі чоловік і евакуювався: на цьому наполіг його тренер Дмитро Мударисов. Нині Віталій Кривошей живе у Луцьку з родичами свого тренера.

“Він сказав: “Виїжджай у Луцьк, ми тобі допоможемо”. І я послухався — а куди мені було їхати? Спочатку я поїхав, потім його родичі приїхали”, — згадує чоловік.

Віталій Кривошей, фото Вільного радіо

За понад рік у новому місті Віталій вже трохи вивчив місцевість. Неабияк допомагають залишки зору, які він має.

“У мене є й супровідники, і я й сам вже знаю дорогу — вже орієнтуюсь у цьому місті. Мені тут подобається. Так, це для мене складно, але складно і для всіх теж — що зробиш? Зараз така обстановка”, — каже бахмутянин.

У Луцьку тренер допоміг йому оформити документи для статусу внутрішньо переміщеної особи. Також Віталій як людина з інвалідністю щомісяця отримує соцвиплату від держави — 3 тисячі гривень.

На новому місці він вже має коло спілкування.

“Це мої друзі та знайомі, шашисти. Є й нові й старі, і з Бахмута та з усієї України — багато знайомих”, — каже він.

Чоловік додає, що у Луцьку є й бібліотека для незрячих, і виробниче підприємство, але поки він там не був.

Гра в шашки підтримує слабозорого переселенця

Віталій Кривошей продовжує грати й в евакуації. По буднях тренується сам вдома, а на вихідних долучається до луцьких шашистів.

“Коли субота, коли неділя — збираємось у шахово-шашковому клубі “Біла тура” і граємо — і луцькі учасники, і приїжджі. Граємо іноді й на свята чи урочистості, наприклад у День Незалежності, День фізкультурника тощо”, — розповідає Віталій Кривошей.

Спеціальні шашки для незрячих Віталія Кривошея, архівне фото Вільного радіо

Бахмутянин вже їздив і на міжнародні змагання. Там він виборов свою першу в евакуації нагороду. Цінна вона і тому, що всі попередні кубки та медалі залишилися у знищеному росіянами Бахмуті.

“У серпні цього року я їздив на чемпіонат світу до Польщі. Там були різні категорії [людей з інвалідністю]: і незрячі, й глухі, й у візках. Я посів друге місце по швидких шашках. Це перша [нагорода після переїзду з Бахмута] — в моїй квартирі у Бахмуті немає нічого, все погоріло, вважай, що її немає”, — розповідає чоловік.

Нагороди Віталія Кривошея загинули у його квартирі в Бахмуті, архівне фото Вільного радіо

Міжнародна нагорода Віталія Кривошея. Архівне фото Вільного радіо

Частину витрат за цю поїздку йому компенсувала Донецька федерація “Інваспорт”, яка опікується спортсменами з інвалідністю.

Віталій Кривошей залишався у Бахмуті до листопада 2022-го

У Бахмуті Віталій Кривошей жив у центрі міста — його 5-поверхівка по вулиці Миру, 71, стояла на перехресті з вулицею Бахмутською.

Тоді кількамісячні бої між ЗСУ та російською армією поступово наближалися до його будинку з трьох околиць Бахмута. Про те, як він вижив за тих умов, згадувати та розповідати не хоче.

“Я був у себе у хаті, люди допомагали. Страшний був час. Чув, що наді мною літають снаряди. Про поранених чи вбитих незрячих у Бахмуті я не чув, в основному вони повиїжджали, хто раніше, хто пізніше”, — каже чоловік.

Дім Віталія Кривошея у Бахмуті – 5-поверхівка ліворуч по вулиці Миру – навесні 2023 року виглядала ось так. Скриншот відео з дронів

Про те, як тяжко було тоді вижити людині з інвалідністю у Бахмуті, свідчить те, що ще за місяць до виїзду Віталія з Бахмута (тобто у жовтні 2022-го), через інтенсивні обстріли рятувальники Бахмута вже не могли проїхати до селища Опитне. Там термінової допомоги потребували люди, заблоковані після російського обстрілу під завалами багатоквартирного будинку. Ця південна околиця Бахмута була приблизно за кілометр-півтора від квартири Віталія Кривошея.

Також на той момент у Бахмуті вже близько половини року не було електрики, газу, води та мобільного звʼязку.

Ще через пів року бомбардувань російської армії та вуличних боїв, у березні 2023-го, будинок Віталія Кривошея у Бахмуті потрапив на відео з військових дронів. Ось який вигляд мав квартал, де жив Віталій Кривошей:

Під’їзд будинку у Бахмуті, де жив Віталій Кривошей. Скриншот відео з російсько-окупаційних джерел

Окрім Віталія, тут мешкали близько 15 людей з інвалідністю по зору. Нині усі вони хто де.

“Вони по всій Україні — в основному у Дніпрі, але є знайомі у Київській, Чернігівській областях”, — каже чоловік.

Від спільних знайомих Віталій дізнався і про загибель у Бахмуті окулістки Ірини Дабіжи, яка колись обстежувала чоловіка. Лікарка, яка надавала медичну допомогу людям у підвалах Бахмута й відмовлялася від евакуації, загинула 19 травня 2023 року.

Як бахмутянин з інвалідністю живе в евакуації

Віталій Кривошей каже, що зміг налагодити своє життя і на новому місці.

“Живемо втрьох у двокімнатній квартирі на четвертому поверсі пʼятиповерхівки: я займаю окрему кімнату. Виживаємо потихеньку. Місто гарне, прийняли гарно”, — розповідає чоловік.

Віталій Кривошей, фото Вільного радіо

За його словами, ніякої допомоги від Бахмутської військової адміністрації чи хабів для переселенців він не отримував. Допомагають виживати місцеві церковні парафії та економний спільний побут утрьох, додає співрозмовник.

“Ходимо по церквах, їх тут багато різних. Записуємось, послухаємо проповідь, отримуємо допомогу, в основному харчами. Квартира забирає багато грошей — треба ж хазяйці платити, вона зараз працює у Польщі. А це гроші немалі — житло відбирає більш ніж половину моєї пенсії. Потім ще потрібно прохарчуватись місяць. А взимку буде опалювальний сезон — буде дуже складно. Ту зиму якось перезимували вскладчину”, — каже він.

У Луцьку, додає Віталій, теж нерідко лунають сигнали тривоги, але він на них уже не реагує.

“Це майже щодня. Ми нікуди не ховаємось, нам нікуди ховатись. У нас підвалу нашого нема. Тут начебто не стріляють, взагалі тут тихо, спокійно. Живемо й живемо. Сказати, що добре? Не скажеш, тому що це не наше. А є люди, які живуть у гірших умовах”, — каже наостанок чоловік.

Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.

Наталя Жукова