Небезпечні пандуси, або Кого ви дурите? Самі себе?

Приводом для написання статті стала ситуація із нагородженням дітей із особливими потребами за результатами конкурсу “Повір у себе, і в тебе повірять інші”. На церемонію дітей та батьків запросили до читального залу міської бібліотеки.

Гарний зал, світлий, ошатний… Але так прикро, що організатори не врахували одного: як до цього привітного залу дістануться інваліди на візках? Одна сім’я все‑таки ризикнула відвідати захід: дівчину на візку зносили з довжелезних сходів священики… А більшість просто не прийшли…

Отже, із самісінького дитинства наше суспільство привчає таких дітей до брехні: на словах – максимальна турбота, а на ділі – допоможи собі сам. Якщо зможеш.

У Первомайську, як і в інших містах України, є чимало проблем, які стосуються доступності об’єктів для маломобільних груп населення. Тож я вирішила поставити себе на місце цих людей і здійснити прогулянку хоч би центром міста.

Результат такої подорожі – передбачуваний. Пандуси відсутні або не придатні для використання на більшості об’єктах міської інфраструктури. Так, наприклад, інвалідам не можна хворіти. Пандус у міській поліклініці надто крутий та занедбаний. Ним, правда, часто користуються мами з дитячими візочками, і то добре. Потрапити на пошту, у більшість магазинів, перукарні – неможливо. Пандуси, встановлені за всіма стандартами, є лише у будівлі міської ради, не так давно побудували пандус біля Центру культури й дозвілля ім. Є. Зарницької, сподіваюся, що він буде дооснащений поручнями, бо інакше – це черговий небезпечний підйом чи спуск. Як, наприклад, у парку Петровського, чи на ринку “Дерибасівському”, де людині з особливими потребами треба просто стати альпіністом.

Більшість пандусів не відповідають жодним стандартам. Як можна було побудувати їх і відповідно до яких нормативів це робилося, уявити неможливо.

Основні порушення наступні: кут пандусу не відповідає жодному зі стандартів, прийнятих в Україні, тобто кут ухилу пандусу практично не дозволяє користуватися ним інваліду на візку. Перила східців або відсутні зовсім, або знаходяться від пандуса на відстані витягнутої руки, що не дає інваліду на візку можливості спиратися на них; не виступають за межі пандусу на 40 см, як це належить за нормативами; знаходяться вище за доступність інваліда на візку. Все це унеможливлює користування перилами для інваліда на візку. По зовнішніх бокових краях пандуса і майданчиків немає бортиків. Є пандуси типу “швелер”, тобто, зроблений у вигляді двох паралельних рейок. Такий пандус розрахований на конкретну, фіксовану ширину інвалідного візка, тобто стає непридатним при заміні на інший тип візка.

Пандуси сьогодні встановлюють ледь не у всіх новозбудованих магазинах, офісах, аптеках та інших об’єктах соцкультпобуту, які розміщені на першому поверсі. Однак навіщо ТАКІ пандуси – залишається загадкою, адже вони не функціональні. А це є порушенням законодавства і прав інваліда. Як варіант – кнопка виклику. Тоді до людини на візку може вийти продавець чи консультант і допомогти дістатися всередину, або ж реалізувати товар перед входом до магазину. Але така кнопка встановлена лише на будівлі виконкому і в деяких аптеках.

Недоступні людям із особливими потребами транспорт і житлові будинки, та й не в кожен ліфт зможе заїхати візочник. Тож залишається лише співчувати цим людям і чекати, поки відповідні служби візьмуть болюче питання під контроль. А поки що, як не прикро це визнавати, пандуси у нас для галочок, а не для інвалідів.

Т. Лагнер

P. S.: Посадити б для експерименту власника кожної будівлі до інвалідного візочка і попросити потрапити до його приміщення. Не вдалося? Закриваємо об’єкт до усунення неподобства! Кардинальне рішення? Та ні, просто мрії…

Миколаївська обл.

Газета “ТВ Всесвіт”