Новини про події, акції та заходи у сфері інвалідного руху, інформація про інвалідні організації, останні конкурси, гранти, різні способи реабілітації людей з інвалідністю, база даних нормативних документів.
Чемпіон із діагнозом ДЦП. Криворізький бодибілдер Іван Федорченко має захворювання, однак це не завадило йому перемогти на Чемпіонаті України з бодибілдингу у спеціальній категорії. Він отримав запрошення на участь у змаганнях на міжнародному рівні в Португалії й активно до них готується.
Офіцер бригади «Буревій» з позивним Луна брав участь в бойових діях на сході нашої країни, де отримав тяжкі поранення, які призвели до ампутації кінцівки.
10 місяців лікування, протезування і ось Луна знову у військовій формі та несе службу у рідній бригаді.
Григорій Янченко – почесний громадянин Херсона, один із символів українського опору, переможець національного конкурсу «Благодійник року», володар почесної нагороди «Бурштиновий ангел добра». Йому стоячи аплодують на волонерських і ветеранських форумах, запрошують виступити перед різними аудиторіями, залюбки фотографуються і спілкуються з ним.
Незрячий хлопчик, дитина, яка позбавлена батьківського піклування. З трьох років проживає та навчається в Спеціальній школі №1 в смт. Клевань Рівненської обласної ради. Школа є його рідним домом, педагоги школи близькими людьми, а директор закладу Євгенія Фалко найрідніша і найтурботливіша людина в житті Сергія.
У мирному житті «Халк» був менеджером приватної фірми, успішно керував людьми у столичному офісі. Однак, щойно почалася повномасштабна війна, чоловік узяв до рук зброю. Евакуаційним потягом вивіз родину на захід України, а сам спочатку служив у ТРО, а згодом потрапив до харківської 92-ї ОШБр у складі роти ударних БпАК «Ахіллес».
Миколаївський військовий 123 бригади ТрО* з псевдо “Одін” втратив ногу та око. Чоловік дістав травм внаслідок вибуху міни на Херсонському напрямку в січні 2023 року, втім не втратив надію. За допомогою протеза, встановленого в США, він отримав змогу не тільки ходити, а й знову носити військову форму.
Життя — найцінніше, що в нас є. Ми отримуємо його в дар від наших батьків, вибудовуємо і боремося за його тривалість і насиченість. У багатьох зараз — наших захисників, медиків, волонтерів — це складна боротьба за кожен новий день. Але буває, що в чиєсь життя і в мирний час втручається воля долі.
68-річний Володимир Машлякевич прожив в Маріуполі 23 роки. У 2022-му, через відсутність ліків проти діабету, йому ампутували ногу. Він з дружиною втратили свій будинок під час чергового обстрілу міста РФ та виїхали з окупації на Рівненщину до родичів.
Він кинувся на мінне поле рятувати свого побратима, навіть не знаючи його імені, а невдовзі випадково зустрівся з ним у госпіталі, теж втративши ногу у боях. У лікарні два бійця стали найкращими друзями.
45-річний Павло Короткий з Івано-Франківська до повномасштабного вторгнення Росії в Україну працював у будівельній галузі. Попри те, що був обмежено придатний до служби в армії, добровольцем долучився до лав ЗСУ. На фронті Павла поранили. Медики йому ампутували руку.